internet buy 10k followers on photo instagram
purchasing 100k followers and likes on instagram
buy 5000 instagram followers additional hints
do you know same day online loans in Waco TX
best place to buy check my site real 5000 followers
1000 instagram buy followers on website
instagram Followers review
do you know make a quick online loan with guaranteed approval
buy Windows 10 Key microsoftwarestore Canada Goose jas canada goose outlet https://www.airbrushhenk.nl airbrushhenk.nl canada goose jas canada goose outlet
Переглядiв: 9

«Єдиний соціальний внесок»

Корисна інформація для єдинників щодо нюансів звільнення від сплати єдиного внеску Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи – підприємці, в тому числі підприємці – платники єдиного податку. Такі платники зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ. Така норма зазначена у абзаці 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464. Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 визначено, що ЄВ для платників, які обрали спрощену систему оподаткування нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно частини 4 статті 4 Закону № 2464 ФОП платники ЄП звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Отже, підприємець-платник ЄП нараховує та сплачує ЄВ за кожний повний або неповний відпрацьований місяць. Враховуючи викладене вище, місяць, в якому такий підприємець набув право на пенсію за віком, відноситься до базового звітного періоду, за який сплачується ЄВ у розмірі, що визначається платником самостійно, але не менше мінімального страхового внеску. Таким чином, зазначена особа звільняється від сплати за себе ЄВ з місяця, що настає за датою призначення платнику пенсії. Чи необхідно сплачувати суму заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій по єдиному внеску, у разі наявності надміру сплачених сум єдиного внеску Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄВ. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники ЄВ зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених статтею 25 Закону № 2464. Частиною тринадцятою статті 9 Закону № 2464 передбачено, що суми помилково сплаченого ЄВ зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Щодо зняття з обліку фізичної особи — підприємця у разі наявності у неї податкового боргу. Відповідно до ст.ст. 42, 43 Господарського кодексу України зі змінами та доповненнями підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право вільно вибирати види підприємницької діяльності без обмежень, самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. При цьому особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Стаття 67 Конституції України зобов’язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом. Так, згідно з п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Що стосується зняття з обліку фізичних осіб – підприємців в контролюючих органах, то підстави та порядок зняття з обліку фізичних осіб – підприємців у контролюючих органах визначені п. 65.10 ст. 65 та ст. 67 Кодексу. Зокрема, внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця здійснюється у разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – Єдиний державний реєстр) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця – з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця. За результатами опрацювання відомостей державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця та аналізу карток особових рахунків платників податків до Реєстру самозайнятих осіб вноситься інформація про дату та номер запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця та встановлюється обліковий стан «припинено, але не знято з обліку». Слід зазначити, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання. Фізичні особи, що перебували на спрощеній системі оподаткування (перша та друга групи), та щодо яких починаючи з 08.07.2014 до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності, подають податкові декларації за останній звітний період у строки, визначені п. 49.18 ст. 49 Кодексу, а саме протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Окрім того, згідно з частиною 4 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою – підприємцем. При цьому останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (частина 8 ст. 9 Закону № 2464). Контролюючі органи, за наявності визначених Кодексом обставин, проводять документальну позапланову перевірку у зв’язку із припиненням підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця та у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетом щодо сплати податків і зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування знімають фізичну особу – підприємця з обліку. Щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичною особою – підприємцем – пенсіонером за віком, яка застосовує спрощену систему оподаткування. Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. При цьому, фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (частина 4 ст. 4 Закону № 2464). Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування Відповідно до п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі – коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови: а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу; б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік; в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464. Коефіцієнт застосовується до ставки єдиного внеску для платників, які нараховують суми: заробітної плати (36,76-49,7 відс., 45,96 відс., 36,3 відс., 33,2 відс.); винагороди за цивільно-правовими договорами (34,7 відс.); оплати перших п’яти днів непрацездатності (33,2 відс.); допомоги по тимчасовій непрацездатності (33,2 відс.); допомоги по вагітності й пологах (33,2 відс.). Коефіцієнт не застосовується до ставки єдиного внеску: для платників, які виплачують грошове забезпечення (34,7 відс.); для підприємств, установ, організацій для працюючих інвалідів (8,41 відс.); для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС (5,3 відс.); для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (5,5 відс.); всіх ставок єдиного внеску у вигляді утримання (3,6 відс., 6,1 відс., 2,6 відс., 2 відс., 2,85 відс.). Оскільки коефіцієнт не застосовується до ставки єдиного внеску для підприємств, установ, організацій за працюючих інвалідів (8,41 відс., 5,5 відс., 5,3 відс.) та до всіх ставок єдиного внеску у вигляді утримання (3,6 відс., 6,1 відс., 2,6 відс, 2 відс, 2,85 відс.), то при розрахунку всіх показників кількість працюючих інвалідів та нарахована їм заробітна плата (дохід) не враховуються. Щодо подання звітності та сплати податків у разі призову фізичної особи — підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, на військову службу під час мобілізації на особливий період. Відповідно до п. 25 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь період їх військової служби звільняються, зокрема від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» Кодексу. Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до контролюючого органу за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації). Якщо самозайнята особа, призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов’язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа. Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована самозайнята особа у заяві, у цьому пункті, зазначає дані про суми нарахованого та утриманого уповноваженою особою податку з найманих працівників протягом строку військової служби самозайнятої особи. Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників та інших фізичних осіб, подається демобілізованою самозайнятою особою у порядку та строки, встановлені Кодексом, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених Кодексом. Пункт 25 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» Кодексу застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію». Що стосується сплати та подання звітності по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), то відповідно до п. 92 частини другої розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених п. 2 ст. 6 Закону № 2464, якщо вони не є роботодавцями. Якщо платник єдиного внеску має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов’язання, визначені п.п. 1 (крім сплати єдиного внеску), 2, 3, 4, 5, 6, 10, 12 частини другої ст. 6 Закону № 2464, здійснює така уповноважена особа. Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується до бюджету демобілізованою фізичною особою – підприємцем протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована фізична особа – підприємець у заяві, передбаченій у цьому пункті, зазначає дані про нарахований єдиний внесок на суму таких виплат уповноваженою особою протягом строку військової служби фізичної особи – підприємця. Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи – підприємця уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованою фізичною особою – підприємцем у порядку та строки, встановлені Законом № 2464, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464. Пункт 92 частини другої розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду. Щодо можливості одноразової сплати єдиного внеску за попередні періоди фізичною особою, яка бере добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Частиною 1 ст. 10 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначено коло платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок). Відповідно до абзацу п’ятого частини 1 ст. 10 Закону № 2464 платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, є особи, які досягли 16-річного віку та не належать до платників єдиного внеску, визначених п. 2 – 14 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із п. 3 частини 3 ст. 10 Закону № 2464 особи, зазначені в частині 1 цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору. Базою нарахування єдиного внеску для осіб, які виявили бажання брати участь в одному з видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, є суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. Частиною 5 ст. 10 Закону № 2464 встановлено, що договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановлених на дату укладення договору. Одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути здійснена за окремим договором, укладеним у порядку, передбаченому частинами 1, 3 та 4 цієї статті. Абзацом другим частини 6 ст. 10 Закону № 2464 передбачено, що для осіб, зазначених, зокрема, в абзаці п’ятому частини 1 ст.10, які виявили бажання брати участь в одному з видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, розмір єдиного внеску визначається у таких відсотках до бази нарахування єдиного внеску, передбаченої п. 3 частини 1 ст. 7 Закону № 2464: на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування — 33,2 відс., на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — 1,5 відс., на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, — 1,9 відс., на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, — 1,51 відсотка. Щодо необхідності сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування роботодавцем – юридичною особою за періоди, в яких відсутній дохід. Відповідно до абз. другого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Підприємства, установи та організації, інші юридичні особи нараховують єдиний внесок на суми нарахованої заробітної плати (доходу) найманим працівникам відповідно класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, у розмірах від 36,76 до 49,7 відс. та утримують із зазначених сум єдиного внеску у розмірі 3,6 відсотка (частини 5, 7 ст. 8 Закону № 2464). Абзацом другим частини 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники, зазначені у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зокрема, підприємства, установи, організації під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Крім того, згідно із частиною 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати єдиного внеску зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, зобов’язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу). Щодо можливості та порядку повернення або зарахування в рахунок майбутніх платежів переплаченого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Відповідно до абзацу 2 п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 04 липня 2013 року № 406 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» (далі – Закон № 406) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує новий реєстр страхувальників на підставі даних, отриманих із Пенсійного фонду України, відомостей, отриманих із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також інформаційного фонду єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб та Державного реєстру фізичних осіб – платників. Суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах. Копії виписок про надходження таких коштів, надані органами Пенсійного фонду України відповідним органам доходів і зборів, є підставою для здійснення ними обліку в картках особових рахунків платників єдиного внеску (п. 5 розділу ІІ Закону № 406). Згідно з частиною 13 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Процедуру зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення платникам, на яких згідно із Законом № 2464 покладено обов’язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, сум помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначено Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 450 (далі – Порядок № 450). Зарахування помилково сплачених сум єдиного внеску у рахунок майбутніх платежів здійснюється територіальними органами доходів і зборів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску в порядку календарної черговості виникнення зобов’язань платника з цього платежу (частина 3 Порядку № 450.

Поділіться своїми думками

© 2013 Богодухівська міська рада. Всі права захищені.
Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без письмового дозволу заборонено.
Создание сайтов студия Art-Lemon.