buy Windows 10 Key microsoftwarestore nahderkring.nl
Переглядiв: 64

Протидія корупції як важливий аспект діяльності органів державної влади.

 

 

Питання протидії корупції сьогодні – це питання майбутнього благополуччя українського народу. Це явище  у зв’язку із відсутністю дієвих важелів боротьби з корупцією, поширенням корупціогенних ризиків практично на всі сфери суспільного життя, лояльним ставленням частини громадян до вказаного явища призвели до того, що корупційна діяльність на всіх щаблях влади гальмує проведення необхідних у країні реформ.

Таким чином, боротьба з корупцією, як з головною загрозою демократичному розвитку держави, є проблемою загальнонаціонального значення. Негативний вплив цього явища на всі аспекти політичного та соціально-економічного розвитку суспільства і держави в цілому має комплексний характер. Боротьба з корупцією потребує мобілізації всіх можливих ресурсів народу, в тому числі і правових. І лише дієва протидія корупції шляхом послідовних, спланованих, системних і скоординованих дій, об’єднаних однією концепцією, є можливістю для її подолання.

Так одним із важливих кроків  підвищення ефективності здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції  стало запровадження обов’язковості утворення у органах державної влади, місцевого та установах, підприємствах, організаціях, що належать до їх сфери управління підрозділів або уведення посади уповноваженої особи, функціонування передбачене яких чинним антикорупційним законодавством. Аналогічну необхідність у вигляді рекомендацій отримали й органи місцевого самоврядування. При цьому на такий підрозділ забороняється покладення обов’язків, що не належать або виходять за межі його повноважень чи обмежують виконання покладених на нього завдань. Така заборона має не допускати виникнення конфлікту інтересів між виконанням обов’язків, які випливають з реалізації функцій уповноважених підрозділів, та тими обов’язками, які можуть унеможливити їх ефективне виконання.

Крім того, відповідно до чинного законодавства запроваджено наявність спеціально уповноважених суб’єктів протидії корупції серед яких  слід виділити утворення Національного антикорупційного бюро України як державного правоохоронного органу із повноваженнями здійснювати процесуальні, слідчі дії і оперативно-розшукову діяльність, та Національного агентства з питань запобігання корупції, як центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Наразі саме Національне антикорупційне бюро України своїм завданням має протидію кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці. З метою реалізації ним цього суспільно важливого завдання цей орган  відповідно уповноважений на попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Тобто, в національному правовому полі з’явились як «каральний» орган  з протидії корупції (Національне антикорупційне бюро України) так і орган запобігання корупції (Національне агентство з питань запобігання корупції), очільники та члени структур, яких до речі обираються й призначають на конкурсних засадах і покликані кардинально змінити ситуацію.

Стратегічною метою антикорупційної політики є протидія корупції на всіх рівнях шляхом підвищення прозорості діяльності державних органів, додержання прав і свобод людини й громадянина, створення умов для розвитку економіки, забезпечення європейських соціальних стандартів і добробуту населення, зниження рівня корупції в Україні та усунення причин і умов, що її обумовлюють, відкритості та гласності при прийнятті рішень і оприлюдненні їх в засобах масової інформації, проведення громадського опитування та обговорення перед їх прийняттям.

Протидія корупційним проявам у органах державної влади передбачає комплекс заходів, котрі суворо регламентуються законодавством  України та реалізуються уповноваженими на це державними органами влади. Саме тому важливим є пошук альтернативних напрямків протидії корупційним проявам у середовищі державних службовців, що будуть ефективно формувати правову культуру останніх, тим самим зменшуючи розповсюдження цієї соціальної вади суспільства.

Від ефективної роботи кожного державного службовця, узгодженості роботи працівників у структурних підрозділах та різних структурних підрозділах між собою залежить загальна ефективність функціонування держаного органу в цілому. Ці питання багато в чому залежать від керівного складу. Кожен керівник має бути зацікавленим у злагодженій роботі підпорядкованого йому колективу, стимулювати співробітників  до підвищення продуктивності праці. Найвищої ефективності роботи персоналу можна досягти, створивши колектив однодумців, така форма співпраці набагато знижує й можливість вчинення корупційних діянь. Організація систематичного цілеспрямованого контролю з боку керівника не тільки стимулює підлеглих до підвищення трудових показників, а й дає йому змогу налагодити зворотній зв’язок і постійно отримувати інформацію про стан справ в колективі, про проблеми, які заважають виконанню службових обов’язків. Постійний контроль дасть змогу виявити на ранніх стадіях порушення трудової дисципліни, корупційні прояви та інші правопорушення та своєчасно застосувати заходи із їх ліквідації. Разом з тим державний службовець має бути захищеним від свавілля керівника, і найкращим засобом в цьому може стати встановлення між керівником та підлеглим партнерських відносин на основі взаємоповаги.

Особливу увагу у сьогоднішніх реаліях треба звернути на підвищення «антикорупційної свідомості» серед державних службовців, тобто наявності моральних якостей, ціннісних орієнтацій та світоглядно-психологічних характеристик, що сприяють активному засудженню корупційних проявів у соціально-психологічному оточенні державних службовців та вжиття ними в межах компетенції відповідних заходів реагування. В ідеалі вона повинна відповідати відчуттю справедливості, закладеному природою на підсвідомому рівні.

Важливість стратегії попередження пояснюється зневірою громадян у верховенство права, примиренням з беззаконням, недовірою до влади, терпимістю до корупції, персональною лояльністю до чиновників, небажанням обстоювати свої права. Повернення довіри суспільства до дій державної влади потребує проведення з боку держави відповідних реформ, зокрема щодо забезпечення незалежності трьох гілок державної влади, попередження корупції в кожній з них, удосконалення законодавчої бази з урахуванням міжнародного досвіду, гласності діяльності державних установ шляхом доступу суспільства до інформації стосовно їх діяльності, широкого впровадження етичних стандартів, активізації зусиль громадського суспільства в напрямі запобігання корупції, виховання нетерпимості до цього явища.

Таким чином, протидія корупції в Україні у середовищі державних службовців включає в себе комплекс заходів пов’язаних, насамперед, із профілактично-виховною діяльністю: вихованні, профілактиці, запобіганні, покаранні. Нормативно-правова база протидії корупційним проявам має включати компоненти, які дозволять реалізувати більше попереджувальні заходи, ніж репресивні, оскільки попереджувальні заходи мають виховний характер, а репресивні – карний. Адже виховні аспекти забезпечують формування правового соціального світогляду, а карні – випрацювання механізмів уникнення покарання і саме виховним аспектам необхідно надавати пріоритет.

Але, звичайно, змін  однієї державної політики для подолання корупції недостатньо, необхідно щоб суспільство продовжувало активно контролювати та моніторити діяльність влади.

Загалом питання боротьби з корупцією традиційно посідає одне з перших місць у політиці будь-якої країни. Зменшення рівня корупції до безпечного в Україні можливе лише за умови вивчення та втілення в життя закордонного досвіду боротьби з цим негативним явищем, насамперед успішно діючих в інших країнах політичних, правових та організаційних механізмів подолання корупції.  Вивчення закордонних програм, що на практиці довели свою ефективність, являє собою величезні перспективи для запозичення позитивного іноземного досвіду, особливо за відсутності власного реально діючого механізму протидії корупції.

Отже, комплексне реформування системи протидії корупції повинно відбуватися відповідно до міжнародних стандартів та успішних практик іноземних держав і гармонізувати законодавство України з європейськими стандартами, тим паче, що така стратегія реформи відповідає зобов’язанням, проголошеним Україною в Угоді про асоціацію з ЄС.

 

 

Начальник  Богодухівського РВ

ДВС ГТУЮ  у Харківській  області                                             Дяченко О.М.

Поділіться своїми думками

© 2013 Богодухівська міська рада. Всі права захищені.
Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без письмового дозволу заборонено.
Создание сайтов студия Art-Lemon.