internet buy 10k followers on photo instagram
purchasing 100k followers and likes on instagram
buy 5000 instagram followers additional hints
do you know same day online loans in Waco TX
best place to buy check my site real 5000 followers
1000 instagram buy followers on website
instagram Followers review
do you know make a quick online loan with guaranteed approval
buy Windows 10 Key microsoftwarestore Canada Goose jas canada goose outlet https://www.airbrushhenk.nl airbrushhenk.nl canada goose jas canada goose outlet
Переглядiв: 22

Податок на прибуток

 

Чи підлягають амортизації у податковому обліку витрати на поліпшення (ремонт) орендованих ОЗ та чи враховується сума такої амортизації при коригуванні фінансового результату до оподаткування?

У податковому обліку для розрахунку амортизації витрати на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів зараховуються як окремий об’єкт групи 9 «інші основні засоби» з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років.  При цьому при визначенні об’єкта оподаткування платник податку – орендар на підставі положень абзацу другого п. 138.1 та абзацу другого п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації вартості поліпшення (ремонту) орендованих основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації вартості поліпшення (ремонту) орендованих основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ. 

Чи здійснюється в податковому обліку амортизація отриманих після 01.01.2015 у фінансовий лізинг ОЗ (нематеріальних активів) та з якої дати?

Основні засоби (нематеріальні активи), отримані у фінансовий лізинг (оренду) після 01.01.2015 підлягають амортизації , в податковому обліку орендаря згідно з п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України. При цьому фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації на такі основні засоби або нематеріальні активи відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

Чи повинен платник податку на прибуток, який не здійснює коригування фінансового результату, нараховувати амортизацію згідно вимог, передбачених п. 138.3 ст. 138 ПКУ?

Платники податку, у яких річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування, в тому числі на різниці, які виникають при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, тобто при визначенні балансової вартості основних засобів (нематеріальних активів) та розрахунку їх амортизації користуватись лише нормами бухгалтерського обліку.

Як формується резерв банків і небанківських фінансових установ та чи здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування при його формуванні?

Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв’язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 — 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Використаннярезервуузвязкуізприпиненнямвизнанняактивузгіднозвимогамиміжнароднихстандартівфінансовоїзвітностінезмінюєфінансовийрезультатдооподаткування, крімвипадків, визначенихпідпунктами 139.3.3 та 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 ПКУ.Коригуванняфінансовогорезультатудооподаткуванняузвязкуізствореннямтавикористаннямрезерву, сформованогоузвязкуіззнеціненням (зменшеннямкорисності) активів, здійснюєтьсявідповіднодовимогпідпунктів 139.3.2 — 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 ПКУ.

Як здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування на суму процентів за борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, якщо фінансовий результат звітного періоду має від’ємне значення?

При здійсненні відповідно до п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України розрахунку суми податкових різниць, які виникають при здійсненні фінансових операцій, не передбачено обмежень щодо використання показника фінансового результату до оподаткування у вигляді збитку, то у разі перевищення показника від’ємного фінансового результату над сумою фінансових витрат та амортизаційних відрахувань, фінансовий результат до оподаткування коригується на всю суму нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами.

Як заповнюється Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, якщо збитки останнього кварталу звітного періоду перевищують прибуток попереднього звітного періоду поточного року та чи можливо повернути надміру сплачену частину чистого прибутку (доходу)?

Оскільки частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України на підставі даних щоквартальної звітності про фінансову господарську діяльність, складеної наростаючим підсумком, то рядок 09 «Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті» Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями (далі – Розрахунок) може мати як позитивне, так і від’ємне значення. У разі якщо за результатами останнього кварталу звітного податкового періоду сума збитків перевищує прибутки попереднього звітного періоду поточного року, то показники рядка 09 Розрахунку матимуть від’ємне значення.
Підприємство має право повернути надміру сплачену частину чистого прибутку (доходу) за умови надання заяви про повернення сплачених грошових зобов’язань у довільній формі відповідно до вимог ст. 43 Податкового кодексу України.

Який порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів?

Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлений у п. 57.1 прим. 1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Відповідно до п.п. 57.1 прим. 1.1 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток — емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ.
Згідно з п.п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ крім випадків, передбачених п.п. 57.1 прим. 1.3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.
При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).
У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених п.п. 57.1 прим. 1.3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами в операціях, визнаних відповідно до ст. 39 ПКУ контрольованими. Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 136.1 ст. 136 ПКУ.
Положення п. 57.1 прим. 1.1 ст. 57 ПКУ поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.
При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, незалежно від того, чи є особа платником податку.
Підпунктом 57.1 прим. 1.5 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ визначено, що авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до п. 141.4 ст. 141 ПКУ або міжнародних договорів України.

 

Яким чином при виправленні помилок відображається збільшена/зменшена сума від’ємного значення об’єкта оподаткування за звітні періоди до 01 січня 2015 року?

Якщо самостійне виправлення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування за звітні періоди до 01 січня 2015 року здійснюється у звітній Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація), то виправлена сума від’ємного значення об’єкта оподаткування відображається у рядку 04 таблиці 1 Додатка ВП до Декларації.     
     Якщо виправлення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування за звітні періоди до 01 січня 2015 року здійснюється в уточнюючій Декларації, то виправлена сума від’ємного значення об’єкта оподаткування відображається у рядку 04 уточнюючої Декларації. 
При цьому інші показники Додатка ВП до Декларації та уточнюючої Декларації не заповнюються.
У разі необхідності платник податків може подати разом з такою Декларацією доповнення до такої Декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною Декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

 

Чи має право підприємство-правонаступник, що утворилось після реорганізації (злиття, розподілу, виділення тощо) враховувати при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємств від’ємне значення об’єкта оподаткування підприємства, що ліквідувалось?

 НормамиПодатковогокодексуУкраїнивредакції, чиннійз 01.01.2015, непередбаченоположень, щонадаютьправопідприємству-правонаступнику, щоутворилосьпісляреорганізації (злиття, розподілувиділення, тощо) враховуватиприскладанніподатковоїдеклараціїзподаткунаприбутокпідприємстввідємнезначенняобєктаоподаткуванняпідприємства, щоліквідувалось.

 

Який порядок сплати податку на прибуток у поточному році підприємствами, які з 1 січня поточного року або пізніше переходять зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування?

Платники єдиного податку, які з 01 січня поточного року або пізніше переходять на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року, враховуючи положення абзацу «а» п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України.

Чи враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток витрати, які відповідно до національних П(С)БО або міжнародних стандартів фінансової звітності враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, але не пов’язані з господарською діяльністю платника податку?

 Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Відповідно до ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.
Так, для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі – П(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Згідно із п.п. 6 П(С)БO 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні (п. 7 П(С)БO 16).
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами (п. 8 П(С)БO 16).
При цьому п. 9 П(С)БO 16 встановлено, що не визнаються витратами, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 П(С)БO 16, а також витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Разом з тим, для цілей оподаткування враховуються різниці по амортизації необоротних активів.
Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін «невиробничі основні засоби» означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
Тобто, для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх експлуатації для використання у господарській діяльності платника податку.

 

В якому випадку платник податку на прибуток може застосовувати термін позовної давності 4 роки до заборгованості, що виникла за зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу товарів, для врахування в податковому обліку такої заборгованості як безнадійної?

Платник податку на прибуток може застосовувати до заборгованості, що виникла за зовнішньоекономічним договором купівлі — продажу товарів, термін позовної давності 4 роки за умови, що сторони договору належать до країн — учасниць Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 14 липня 1993 року № 3382-XII, та умови договору передбачають застосування норм вказаної Конвенції.

Як застосовуються норми договорів про уникнення подвійного оподаткування при виплаті нерезидентам доходів з джерелом походження з України?
Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. 
     Підставоюдлязвільнення (зменшення) відоподаткуваннядоходівізджереломїхпоходженнязУкраїниєподаннянерезидентомособі (податковомуагенту), якавиплачуєйомудоходи, довідки (абоїїнотаріальнозасвідченоїкопії), якапідтверджує, щонерезидентєрезидентомкраїни, зякоюукладеноміжнароднийдоговірУкраїни (далідовідка), атакожіншихдокументів, якщоцепередбаченоміжнароднимдоговоромУкраїни.
У разі неподання нерезидентом довідки доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.     

Що розуміється під «легалізацією» довідки про статус нерезидента для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України?

В розумінні консульської легалізації «належним чином легалізованим» вважається іноземний офіційний документ, який, відповідно до вимог чинного законодавства України, користується доказовою силою офіційного документа на території України.

 

 

Поділіться своїми думками

© 2013 Богодухівська міська рада. Всі права захищені.
Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без письмового дозволу заборонено.
Создание сайтов студия Art-Lemon.