internet buy 10k followers on photo instagram
purchasing 100k followers and likes on instagram
buy 5000 instagram followers additional hints
do you know same day online loans in Waco TX
best place to buy check my site real 5000 followers
1000 instagram buy followers on website
instagram Followers review
do you know make a quick online loan with guaranteed approval
buy Windows 10 Key microsoftwarestore Canada Goose jas canada goose outlet https://www.airbrushhenk.nl airbrushhenk.nl canada goose jas canada goose outlet
Переглядiв: 33

Податок на майно

 

 

Щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки квартири, яка перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Кодексу визначено, зокрема, якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).
Згідно з п.п. 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Кодексу до об’єктів житлової нерухомості, віднесених відповідно до законодавства до житлового фонду, належить, зокрема квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
Пільги із сплати податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначені п. 266.4 ст. 266 Кодексу, зокрема у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів.
При цьому пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються, зокрема на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу визначено ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року,
за 1 кв. метр бази оподаткування.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Порядок обчислення суми податку визначено п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, наведених в податковому повідомленні-рішенні та інших платіжних документах щодо, зокрема розміру ставки податку, нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

Щодо сплати фізичною особою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Пунктом 265.4 ст. 265 Кодексу передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів (п.п. «а» п.п. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265 Кодексу).
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Разом з тим п.п. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 Кодексу визначено перелік житлової нерухомості, яка не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника.
Враховуючи зазначене вище, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні особи – власники об’єктів житлової нерухомості.

 

Щодо сплати фізичною особою податку на нерухоме майно, відмінне від земельноїділянки, за житловий будинок.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71) внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, які набрали чинності з 1 січня 2015 року.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).
Згідно з п.п. 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Кодексу до об’єктів житлової нерухомості (будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки) віднесені, зокрема:
– житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
– прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну.
Об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
За наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до п.п. «б» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку (п.п. «а» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
Згідно з п.п. «б» п.п 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу.
Згідно з п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості відомості щодо пільг, наданих ними відповідно до абзаців першого та другого п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу.
Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, наведених в податковому повідомленні-рішенні та інших платіжних документах щодо, зокрема розміру ставки податку, нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
Фізична особа відповідно до п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Кодексу сплачує податкове зобов’язання за звітний рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення – рішення.
Враховуючи норми чинного законодавства, фізичні особи будуть сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з бази оподаткування, яка запроваджена Законом № 71, у 2016 році.
У 2015 році фізичним особам платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податок нараховуватиметься контролюючими органами за місцем їх податкової адреси (місцем реєстрації) за 2014 рік у такому порядку: у період з 1 січня по 31 березня 2014 року із житлової площі, з 1 квітня по 31 грудня 2014 року із загальної площі об’єктів житлової нерухомості (у т.ч. їх часток).

 

Щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичною особою, яка є власником жилих та нежилих об’єктів нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).
Відповідно до п.п. 14.1.129 Прим. 1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Згідно з п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; будівлі дитячих будинків сімейного типу; житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
Пільги із сплати податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначені п. 266.4 ст. 266 Кодексу, зокрема у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу.
Згідно з п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на об’єкт/об’єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування; об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об’єктом оподаткування.
Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають, зокрема у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу).
На 2015 рік ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають, зокрема у власності фізичних осіб, визначені цим підпунктом, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об’єктів нежитлової нерухомості (п. 33 підрозділу 10 розд. XX Перехідних положень Кодексу).
Порядок обчислення суми податку визначено п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, наведених в податковому повідомленні-рішенні та інших платіжних документах щодо, зокрема розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку, ставки податку, нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

 

Щодо сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нежитлові приміщення, розташовані на прибудинковій території, фізичною особою, яка є пенсіонером.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.ст. 269, 270 Кодексу).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 Кодексу).
Разом з тим на підставі положень п. 281.1 ст. 281 Кодексу від сплати земельного податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 281.2 ст. 281 Кодексу звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
Слід зазначити, що до переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).
Фізична особа, яка має підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, повинна надати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу, зокрема, пенсійне посвідчення (за віком).
Що стосується сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нежитлові приміщення, розташовані на прибудинковій території, то відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є, зокрема фізичні особи, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2
ст. 266 Кодексу).
До об’єктів нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду) віднесені, зокрема господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні трансформаторні підстанції тощо (п.п. 14.1.129.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Перелік житлової та нежитлової нерухомості, яка не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведено у п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
Підпунктом 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу передбачено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають, зокрема у власності фізичних осіб. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об’єктом оподаткування.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (абзац шостий п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності, зокрема фізичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості (п.п. 266.5.1 п. 266.5
ст. 266 Кодексу).
Згідно з п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Фізична особа сплачує податкове зобов’язання за звітний рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п. 265.10.1 п. 265.10 ст. 265 Кодексу).

 

Чи необхідно ЮО подавати декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якщо об’єкт нерухомості було придбано і продано в межах одного місяця?

Якщо суб’єкт господарювання придбав та продав об’єкт нерухомості в межах одного місяця, то за наявності документального підтвердження, що засвідчує перехід прав власності від продавця до покупця, він звільняється від обов’язку сплати та подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

 

Чи необхідно сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якщо місцева рада не прийняла рішення про встановлення ставок податку?

Якщо сільська, селищна, міська рада або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняли рішення про встановлення ставок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то мінімальною ставкою такого податку є «0» відсотків.

 

Чи буде фізична особа притягуватись до відповідальності за несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якщо контролюючий орган не надіслав до 1 липня повідомлення-рішення про сплату податку?

Відповідно до п.п. 266.3.2. п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).
Якщо сума грошового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПКУ (п. 54.5 ст. 54 ПКУ).
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу (ст. 126 ПКУ).
Податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПКУ).

 

Який алгоритм розрахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі перебування у власності ФО декількох об’єктів нерухомості, на які у 2015 році органами місцевого самоврядування встановлені різні граничні межі житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ?

За наявності у власності фізичної особи – платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, декількох об’єктів житлової нерухомості, за місцезнаходженням яких органами місцевого самоврядування у 2015 році встановлено різні граничні межі житлової нерухомості, на які зменшується база оподаткування, згідно з п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, податок розраховується за наступною формулою для кожного з об’єктів такої нерухомості:
((СПзаг – НПоб) х Чоб х СТоб) / 12 х КМоб, де:
СПзаг – сумарна загальна площа всіх об’єктів житлової нерухомості платника,
НПоб – неоподатковувана площа (в залежності від типів нерухомості наявних у власності платника), встановлена за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості,
Чоб – частка об’єкта житлової нерухомості в сумарній загальній площі всіх об’єктів житлової нерухомості платника,
СТоб – ставка податку, встановлена за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості,
КМоб – кількість місяців володіння об’єктом житлової нерухомості.
Отже, фізична особа – платник податків притягується до відповідальності у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ.

Поділіться своїми думками

© 2013 Богодухівська міська рада. Всі права захищені.
Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без письмового дозволу заборонено.
Создание сайтов студия Art-Lemon.