internet buy 10k followers on photo instagram
purchasing 100k followers and likes on instagram
buy 5000 instagram followers additional hints
do you know same day online loans in Waco TX
best place to buy check my site real 5000 followers
1000 instagram buy followers on website
instagram Followers review
do you know make a quick online loan with guaranteed approval
buy Windows 10 Key microsoftwarestore Canada Goose jas canada goose outlet https://www.airbrushhenk.nl airbrushhenk.nl canada goose jas canada goose outlet
Переглядiв: 43

Податок на майно

Щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки квартири, яка перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Кодексу визначено, зокрема, якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).
Згідно з п.п. 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Кодексу до об’єктів житлової нерухомості, віднесених відповідно до законодавства до житлового фонду, належить, зокрема квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
Пільги із сплати податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначені п. 266.4 ст. 266 Кодексу, зокрема у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів.
При цьому пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються, зокрема на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу визначено ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року,
за 1 кв. метр бази оподаткування.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Порядок обчислення суми податку визначено п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, наведених в податковому повідомленні-рішенні та інших платіжних документах щодо, зокрема розміру ставки податку, нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

 

Щодо сплати фізичною особою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Пунктом 265.4 ст. 265 Кодексу передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів (п.п. «а» п.п. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265 Кодексу).
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Разом з тим п.п. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 Кодексу визначено перелік житлової нерухомості, яка не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника.
Враховуючи зазначене вище, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні особи – власники об’єктів житлової нерухомості.

 

Щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичною особою, яка є власником жилих та нежилих об’єктів нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).
Відповідно до п.п. 14.1.129 Прим. 1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Згідно з п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; будівлі дитячих будинків сімейного типу; житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
Пільги із сплати податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначені п. 266.4 ст. 266 Кодексу, зокрема у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу.
Згідно з п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на об’єкт/об’єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування; об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об’єктом оподаткування.
Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають, зокрема у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу).
На 2015 рік ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають, зокрема у власності фізичних осіб, визначені цим підпунктом, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об’єктів нежитлової нерухомості (п. 33 підрозділу 10 розд. XX Перехідних положень Кодексу).
Порядок обчислення суми податку визначено п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, наведених в податковому повідомленні-рішенні та інших платіжних документах щодо, зокрема розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку, ставки податку, нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

 

Щодо сплати фізичною особою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за житловий будинок.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України
(далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є, зокрема фізичні особи, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2
ст. 266 Кодексу).
Об’єкти житлової нерухомості (будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки) діляться на типи, визначені п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Перелік житлової та нежитлової нерухомості, яка не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведено у п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
За наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до п.п. «б» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу, та відповідної ставки податку (п.п. «а» п.п. 266.7.1
п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 м2 (п.п. «б» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу).
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають, зокрема у власності фізичних осіб.
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають, зокрема у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 3 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування.
Згідно з п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Фізична особа сплачує податкове зобов’язання за звітний рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п. 265.10.1 п. 265.10 ст. 265 Кодексу).

 

Щодо сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нежитлові приміщення, розташовані на прибудинковій території, фізичною особою, яка є пенсіонером.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.ст. 269, 270 Кодексу).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 Кодексу).
Разом з тим на підставі положень п. 281.1 ст. 281 Кодексу від сплати земельного податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 281.2 ст. 281 Кодексу звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
Слід зазначити, що до переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).
Фізична особа, яка має підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, повинна надати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу, зокрема, пенсійне посвідчення (за віком).
Що стосується сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нежитлові приміщення, розташовані на прибудинковій території, то відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є, зокрема фізичні особи, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2
ст. 266 Кодексу).
До об’єктів нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду) віднесені, зокрема господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні трансформаторні підстанції тощо (п.п. 14.1.129.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Перелік житлової та нежитлової нерухомості, яка не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведено у п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
Підпунктом 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу передбачено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають, зокрема у власності фізичних осіб. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об’єктом оподаткування.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (абзац шостий п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності, зокрема фізичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості (п.п. 266.5.1 п. 266.5
ст. 266 Кодексу).
Згідно з п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Фізична особа сплачує податкове зобов’язання за звітний рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п. 265.10.1 п. 265.10 ст. 265 Кодексу).

 

Щодо сплати фізичною особою, яка є власником квартири, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податку за присадибну земельну ділянку

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71) внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, які набрали чинності з 1 січня 2015 року.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).
Згідно з п.п. 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ до об’єктів житлової нерухомості (будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки) віднесені, зокрема квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
За наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до п.п. «а» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку (п.п. «а» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
Згідно з п.п. «а» п.п 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються, зокрема на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) (п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ).
Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, наведених в податковому повідомленні-рішенні та інших платіжних документах щодо, зокрема розміру ставки податку, нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
Фізична особа відповідно до п.п. 265.10.1 п. 265.10 ст. 265 Кодексу сплачує податкове зобов’язання за звітний рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення – рішення.
Враховуючи норми чинного законодавства, фізичні особи будуть сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з бази оподаткування, яка запроваджена Законом № 71, у 2016 році.
У 2015 році фізичним особам ‒ платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податок нараховуватиметься контролюючими органами за місцем їх податкової адреси (місцем реєстрації) за 2014 рік у такому порядку: у період з 1 січня по 31 березня 2014 року ‒ із житлової площі, з 1 квітня по 31 грудня 2014 року ‒ із загальної площі об’єктів житлової нерухомості (у т.ч. їх часток).
Що стосується сплати земельного податку за присадибну земельну ділянку,то відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.ст. 269, 270 Кодексу).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).
Разом з тим, нормами Кодексу передбачено звільнення від сплати земельного податку для деяких категорій фізичних осіб – власників земельних ділянок, зокрема для пенсіонерів (за віком) (п. 281.1 ст. 281 Кодексу).
Звільнення від сплати земельного податку, передбачене для такої категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлених у п. 281.2 ст. 281 Кодексу. Так, від сплати земельного податку звільняється земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах граничних норм: у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара. Площа земельної ділянки, що перевищує встановлені межі граничних норм, оподатковується земельним податком на загальних підставах.
Фізична особа, яка належить до категорії осіб, які мають право на пільги щодо сплати земельного податку, отримує таке право лише після оформлення права власності на земельну ділянку у законодавчо встановленому порядку та внесення відповідних даних до державного земельного кадастру.
Для отримання пільги щодо сплати земельного податку фізична особа повинна подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки документи, що посвідчують право такої особи на пільгу.

 

Щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв’язку із змінами в законодавстві.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).
Відповідно до п.п. 14.1.129 Прим. 1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Згідно з п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; будівлі дитячих будинків сімейного типу; гуртожитки; житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради; об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину; об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
Підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 кв. метрів; для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), — на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу.
Згідно з п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на об’єкт/об’єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування; об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об’єктом оподаткування.

 

Щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки фізичною особою, яка є власником декількох об’єктів житлової нерухомості.

Відповідно до п.п. 265.1.1 п.265.1 ст. 265 Кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 265.3.1 п. 265.3 ст. 265 Кодексу).
У разі наявності у платника податку – фізичної особи більше одного об’єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної загальної площі таких об’єктів з урахуванням норм п.п. 265.4.1 п. 265.4 цієї статті (п.п. 265.3.4 п. 265.3 ст. 265 Кодексу).
Пунктом 265.4 ст. 265 Кодексу передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів (п.п. «а» п.п. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265 Кодексу).
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом 265.7.1 п. 265.7 ст. 265 Кодексу визначено, що обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості, зокрема:
б) за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного виду, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до п.п. «а» або «б» п.п. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265, та відповідної ставки податку.
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку (п.п. 265.7.3 п. 265.7 ст. 265 Кодексу).

 

 

Чи нараховується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкт незавершеного будівництва ?

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що знаходяться у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Поділіться своїми думками

© 2013 Богодухівська міська рада. Всі права захищені.
Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без письмового дозволу заборонено.
Создание сайтов студия Art-Lemon.