internet buy 10k followers on photo instagram
purchasing 100k followers and likes on instagram
buy 5000 instagram followers additional hints
do you know same day online loans in Waco TX
best place to buy check my site real 5000 followers
1000 instagram buy followers on website
instagram Followers review
do you know make a quick online loan with guaranteed approval
buy Windows 10 Key microsoftwarestore Canada Goose jas canada goose outlet https://www.airbrushhenk.nl airbrushhenk.nl canada goose jas canada goose outlet
Переглядiв: 32

Податок на додану вартість

 

 

 

До уваги платників податку на додану вартість! З 1 липня 2018 року додаток 1, додаток 5 та додаток 9 до податкової декларації з ПДВ подаються за новими формами

У зв’язку з набранням чинності з 01 червня 2018 року наказу Міністерства фінансів України від 23 березня 2018 року № 381 „Про затвердження змін до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2018 року за № 451/31903, додаток 1додаток 5 та додаток 9 до податкової декларації з ПДВ з 01 липня 2018 року подаються платниками, які обрали місячний або квартальний звітні (податкові) періоди, за новими формами.

Водночас наголошуємо, що відомості до таблиці 1.2 додатку 1 та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ заповнюються платниками одноразово (для платників, які обрали місячний звітний (податковий) період, – червень 2018 року та платників, які обрали  квартальний звітний (податковий) період, – ІІ квартал 2018 року).

 

До уваги платників податку на додану вартість!

З метою уникнення випадків некоректного заповнення скарги на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі – Скарга) та забезпечення успішної її реєстрації, пропонуємо звернути увагу на зразок заповнення такої Скарги, що відповідно до вимог Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 №117, подається  в електронному вигляді.

Звертаємо увагу, що підтвердженням реєстрації в ДФС Скарги є отримання платником податків Квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій зазначено дату та номер реєстрації відповідної скарги.

Створення та надсилання Скарги за формою J(F)1313201 забезпечено через Електронний кабінет, вхід до якого здійснюється за адресою: cabinet.sfs.gov.ua, а також через офіційний веб-портал ДФС. Також для формування Скарги платник податків самостійно на власний розсуд може обрати будь-яке програмне забезпечення, яке формує вихідний файл відповідно до затвердженого формату (стандарту).

До Скарги подаються документи про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим податковим накладним/розрахункам коригування за формою J(F)136010. Кожен документ, що додається до Скарги, надсилається окремим додатком у форматі pdf та повинен мати розмір не більше 2 мегабайт.

.

ДФС запровадила новий сервіс для платників ПДВ

Для платників податку на додану вартість ДФС запроваджено новий електронний сервіс – візуалізація повної інформації щодо податкової накладної з урахуванням всіх зареєстрованих до неї розрахунків коригування кількісних і вартісних показників.

Новий сервіс створений з метою недопущення платниками податку помилок при складанні розрахунків коригування до податкової накладної.

Доступ до інформації надано в приватній частині (особистий кабінет) Електронного кабінету у розділі «ЄРПН». За заданими параметрами пошуку податкової накладної відображається остаточний розрахунок з урахування всіх послідуючих зареєстрованих до неї розрахунків коригування по таким параметрам:

«Реєстраційний номер»; «Ознака документа (ПН-0, РК-1)»; «Номер документа»;  «Дата складання документа»; «Причина коригування (РК)»; «Номер рядка ПН (номер рядка ПН, що коригується)»; «Номер рядка в xml файлі»; «Обсяги постачання без ПДВ»; «Кількість (ПН, гр.6)»; «Ціна (ПН, гр.7)»; «Зміна кількості (РК, гр.7)»; «Ціна зазначена в гр. 8 РК»; «Зміна ціни (РК гр.9)»; «Кількість зазначена в гр.10 РК»; «Код товару згідно з УКТ ЗЕД (ПН/РК)»; «Код послуги згідно ДКПП (ПН/РК)»; «Ознака імпортованого товару (ПН/РК)»; «Код ставки (ПН/РК)»; «Код одиниці виміру (ПН/РК)»; «Назва одиниці виміру»; «Зведена ПН/РК до зведеної ПН»; «Причина з якої не підлягає ненаданню отримувачу»; «Опис товару/послуги».

Додатково повідомляємо, що у разі виникнення питань з приводу користування Електронним кабінетом, платники податків мають можливість звернутися до ДФС за телефоном: 0-800-501-007.

 

Складання розрахунків коригування до податкових накладних

Відповідно до Податкового кодексу України розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача — платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

-постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

-отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

У разі якщо після складання податкової накладної відбувається:

-повне повернення суми попередньої оплати (авансу)/поставлених товарів або повернення залишку суми попередньої оплати (авансу)/поставлених товарів, в розрахунку коригування вказується причина коригування «Повернення товару або авансових платежів»;

-зміна кількості товарів/послуг (за винятком випадків повного повернення товарів) — зазначається причина коригування «Зміна кількості»;

-зміна ціни товарів/послуг (за винятком випадків повного повернення коштів) — зазначається причина коригування «Зміна ціни»;

-зміна (у тому числі часткова) номенклатури товарів/послуг, зміна ціни частини товарів/послуг, а також одночасна зміна і кількості, і ціни товарів/послуг — зазначається причина коригування «Зміна номенклатури»;

У розрахунку коригування до податкової накладної, який складається з метою виправлення помилок, допущених при здійсненні попередніх коригувань такої податкової накладної, та відображення правильних показників товарних позицій, які у платника утворились в результаті таких коригувань, в розрахунку коригування вказується одна з причин коригування:

-«Усунення неоднозначностей»;

-«Зменшення обсягу при нульовій кількості»;

-«Зменшення кількості при нульовому обсягу».

Також зазначаємо, що причини коригування «Зменшення обсягу при нульовій кількості» та «Зменшення кількості при нульовому обсягу» для розрахунку коригування до податкової накладної застосовується якщо:

-в попередніх розрахунках коригувань до податкових накладних коригування обсягу відображалось у графі 8 (замість графи 9 розрахунку коригування ) або коригування кількості здійснювалось у графі 10 розрахунку коригування (замість графи 7);

-в результаті таких коригувань кількість або обсяг дорівнюють 0.

Розрахунки коригування, складені відповідно до вищезазначеного порядку та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у них, до податкового кредиту, за умови дотримування інших правил формування податкового кредиту, передбачених Податковим кодексом України.

Водночас повідомляємо, що детальні роз’яснення щодо порядку складання розрахунків коригування до податкових накладних залежно від причини коригування та типу помилок, що виправляються, розміщено на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС за адресою:http://zir.sfs.gov.ua

 

Процедура повернення надміру сплаченого ПДВ в режимі роботи СЕА

ДФС повідомляє, що 29.05.2018 р. набрав чинності наказ Міністерства Фінансів України від 06.04.2018 р. № 417, яким затверджені Зміни до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансо­вих органів та територіальних органів Держав­ної казначейської служби України у процесі по­вернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, затвердженого власним наказом від 15.12.2015 р. № 1146.

Змінами до Порядку, зокрема, передбачено, що у разі повернення надміру сплачених подат­кових зобов’язань з ПДВ, зарахованих до бю­джету з рахунку платника податку в СЕА ПДВ у порядку, визначеному п. 2001.5 ст. 2001 Подат­кового кодексу, такі кошти підлягають повер­ненню виключно на рахунок платника в СЕА ПДВ, а у разі його відсутності на момент звер­нення платника із заявою на повернення надмі­ру сплачених податкових зобов’язань з ПДВ чи на момент фактичного повернення коштів — шляхом перерахування на поточний рахунок такого платника в установі банку.

У разі повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів на­селених пунктів Донецької та Луганської об­ластей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, орган ДФС передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, що належать місце­вим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бю­джетами, для погодження Донецькій або Лу­ганській обласній військово-цивільній адміні­страції відповідно до п. 241 розділу VI Бюджет­ного кодексу.

Крім того, викладено у новій редакції фор­му Висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені.

 

Податок на прибуток

Як виправити помилки, допущені у Розрахунку частини чистого прибутку (доходу)

На численні звернення платників з проханням пояснити порядок виправлення помилок, допущених у Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, повідомляємо наступне.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 (далі – Порядок) та визначається відповідно до форми розрахунку, затвердженої наказом ДПА України від 16.05.2011 №285 (далі – Розрахунок).

Частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розміру відрахувань частини чистого прибутку (доходу), визначеного Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Для виправлення помилок у Розрахунку частини чистого прибутку за відповідний звітний податковий період платник може скористатися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 №137 (далі – П(С)БО 6).

Відповідно до п.4 П(С)БО-6, виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Відповідно до п.5 П(С)БО-6 виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Отже, оскільки частина чистого прибутку визначається згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, то у разі наявності помилки у Розрахунку за відповідний період платник має право виправити помилку у Розрахунку за наступний звітний період, який складається наростаючим підсумком у межах звітного року. У разі виявлення помилки у Розрахунку у попередніх роках, платник має право виправити відповідну помилку шляхом подання уточнюючого Розрахунку за такий звітний період.

Враховуючи, що формою Розрахунку не передбачено проведення уточнень, платник має право самостійно здійснити відмітку «уточнюючий».

У переліку податків і зборів, визначеному ст.ст. 9 і 10 Податкового кодексу, відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону. Тому, на підставі п.п.14.1.39,  14.1.156 п.14.1 ст.14, п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) при самостійному виправленні помилок в Розрахунку частини чистого прибутку не застосовуються.

Оскільки авансовий внесок з податку на прибуток вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою частини чистого прибутку (доходу), платник, який невірно визначив розмір частини чистого прибутку (доходу), одночасно невірно визначив розмір авансового внеску з податку на прибуток, що нараховується на частину чистого прибутку (доходу).

Виправляючи помилки в Розрахунку платник має зробити відповідні виправлення і в Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, самостійно нарахувати штраф згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу та пеню згідно з ст.129 Податкового кодексу.

 

Хто має право на зменшення податку на прибуток за рахунок суми сплаченого акцизного податку?

ДФС звертає увагу платників податку на прибуток підприємств, що відповідно до п. 15 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податок на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету платниками податку на прибуток підприємств (далі – платник податку) за поточний податковий (звітний) період, зменшується на суму сплаченого за такий поточний податковий (звітний) період акцизного податку за зареєстрованими акцизними накладними на важкі дистиляти (газойль), що класифікуються у товарних підкатегоріях 2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10 згідно з УКТ ЗЕД, якщо вони були використані для транспортних засобів, що класифікуються у товарних підкатегоріях 8602 10 00 00, 8704 10 10 10 відповідно до УКТ ЗЕД. Разом з тим, не врахована в зменшення податку на прибуток сума акцизного податку на майбутні періоди не переноситься.

При цьому, згідно з п. 231.1 ст. 231 ПКУ платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Отже, зменшити податок на прибуток підприємств на суму акцизного податку, сплаченого за дизельне пальне, що використане дизельними локомотивами та самоскидами вантажопідйомністю понад 75 тонн, мають можливість лише платники акцизного податку з реалізації пального, які зобов’язані складати та реєструвати акцизні накладні.

 

 

Акциз

Відповідальність за реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку

ДФС інформує, що при здійсненні реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку та подання контролюючому органу декларації з акцизного податку, суб’єкти господарювання притягуються до адміністративної відповідальності.

Статтею 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій за відсутність податкового обліку, порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Податковим обов’язком платника податків є зобов’язання обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи. Платник податку несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи (ст. 36 Кодексу).

Суб’єкт господарювання, який отримує пальне виключно для власного споживання, не має обов’язку реєструватися платником акцизного податку. Якщо в подальшому цей суб’єкт господарювання здійснює реалізацію пального третій особі, то такі операції з реалізації підпадають під визначення терміна «реалізація пального» (абзац другий п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), і відповідно суб’єкт господарювання є платником акцизного податку з реалізації пального та має обов’язок зареєструватись у контролюючому органі (п.п. 212.1.15 п. 212.1 та п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Об’єктом оподаткування (п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу) є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджено зареєстрованими акцизними накладними в ЄР АН;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчено належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, що підтверджено зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН.

Таким чином, для визначення об’єкта оподаткування суб’єкт господарювання має забезпечити ведення відповідного обліку пального за акцизними накладними/розрахунками коригування до акцизних накладних, зареєстрованими в ЄРАН, що можливо тільки за умови його реєстрації платником акцизного податку.

Отже, у разі порушення суб’єктом господарювання, який реалізує пальне, зазначених вимог, його посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності за відсутність та/або порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку на підставі ст.1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

Податок на майно

 

Увага власникам нежитлової нерухомості!

ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, типи об’єктів нерухомості визначаються відповідно до статті 14 ПКУ на підставі оригіналів документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти. Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є також об’єкт нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з п.п. 14.1.129 прим. 1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, поділяються на такі типи:

будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

будівлі промислові та склади;

будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо

інші будівлі.

Відповідно до пп.266.5.1 ПКУ ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування

База оподаткування об’єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

База оподаткування об’єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

 

Перелік об’єктів нежитлової нерухомості, які не оподатковуються податком на нерухоме майно

ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є також і  нежитлова нерухомість, у тому числі його частка, фізичних та юридичних осіб, у тому числі нерезидентів, які є власниками таких об’єктів.

При цьому підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ визначені об’єкти нежитлової нерухомості, які не оподатковуються податком на нерухоме майно, а саме:

1) об’єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

2) об’єкти нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, у тому числі їх частки;

3) об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

4) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

5) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

з) об’єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;

6) об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

7) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та  джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг

8) об’єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

9) об’єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров’я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

10) об’єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

Якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку

Якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості  перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку, — інформує ГУ ДФС у Волинській області.

Ця вимога поширюється у разі якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості  перебуває у спільній сумісній  власності кількох осіб і поділений між ними в натурі.

В той же час якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості  перебуває у спільній сумісній  власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена  за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

- об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості в тому числі часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення – рішення. Попереднє податкове повідомлення – рішення вважається скасованим (відкликаним).

Нагадуємо, що до 1 липня 2018 року контролюючи органи надсилають (вручають) платнику за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації)  податкове/податкові повідомлення –рішення про сплату суми/сум податку та  відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів  житлової та/або нежитлової нерухомості. Податкові зобов’язання  сплачуються протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення – рішення.

Довідково: ст.266 Податкового кодексу України.

Рішення органу місцевого самоврядування є підставою для власника підтвердити, що житлова нерухомість непридатна для проживання

Власник об’єкта житлової нерухомості може підтвердити, що житлова нерухомість непридатна для проживання на підставі рішення органу місцевого самоврядування про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку.

Відповідно до п.п. «ґ» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Статтею 30 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що питання обліку житлового фонду, об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, здійснення контролю за його використанням, а також питання визначення технічного стану житлових будинків належать до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Статтею 7 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X із змінами та доповненнями та Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189 (далі – Положення) врегульовано питання щодо визнання житлового будинку непридатним для проживання.

Так, згідно з п. 3 Положення обстеження житлових будинків (приміщень) проводиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

На підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації (п. 4 Положення).

В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання (п. 5 Положення).

Згідно з п. 11 Положення якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.

При цьому додаються такі документи:

а) рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів про визнання жилого будинку (жилого приміщення) невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання;

б) проект рішення виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів про дальше використання жилого будинку (жилого приміщення) або про знесення будинку.

Виконавчий комітет обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів розглядає подані матеріали і приймає рішення про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку (п. 12 Положення).

Довідково: Загальнодоступний інформаційно –довідковий ресурс (категорія 106.02).

 

 Податок на нерухомість сплачується протягом 60 днів від дати отримання податкового повідомлення-рішення

Громадяни – власники нерухомого майна вже отримали податкові повідомлення – рішення про нараховану суму податку. Протягом 60 днів від дати отримання цього документа треба перерахувати зазначену суму податку до бюджету , — наголошують в ГУ ДФС у Волинській області.

Звертаємо увагу, що у 2018 році податок на нерухомість нараховується фізичним особам — власникам об’єктів нерухомості за звітний 2017 рік.

Підпунктом 266.5.1 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування.

Мінімальна заробітна плата на 01.01.2017 р. визначена у розмірі 3 200,00 грн. Отже, граничний розмір ставок, передбачений для розрахунку податку в 2018 р. за звітний 2017 р., не повинен перевищувати 1,5 %, або 48,00 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 статті 266 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.4.1. п. 266.4 ст. 266 ПКУ визначено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), — на 180 кв. метрів.

Також, сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями) (п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ).

Водночас, п.п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПКУ встановлено, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, для фізичних осіб не застосовуються до об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

ГУ ДФС у Волинській області нагадує, що з 1 липня 2018 року діятимуть нові бюджетні рахунки. Тож громадянам, котрі отримали від органів ДФС повідомлення про нараховану суму земельного податку, податку на нерухомість і транспортного податку, варто врахувати, що у вихідні дні 28 червня – 1 липня зарахування сплачених сум не здійснюватиметься.

Оскільки з 2 липня банківські операції проводитимуться згідно нових бюджетних рахунків, ДФС рекомендує платникам земельного, транспортного податків та податку на нерухомість виконати податкові зобов’язання до 27 червня 2018 року.

 

земельний податок

 

Нарахування земельного податку фізичним особам

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що відповівдно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу нарахування фізособам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податові повідомлення-рішення (ППР) про внесення податку.

У разі переходу права власності на ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності  на зазначену земельну ділянку, а  новим власником — починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

Якщо  право власності на земельну ділянку переходить від одного власника до іншого протягом календарного року, контролюючий орган надсилає ППР новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

За ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи — якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується  кожному з них пропорційно  тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

 

Пільги для фізичних осіб щодо сплати земельного податку

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до ст.281 Податкового кодексу України від сплати земельного  податкузвільняються:

-інваліди першої і другої групи;

- фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

- пенсіонери (за віком);

- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

-для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;

-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 гектара, в селищах — не більш як 0,15 гектара, в містах — не більш як 0,10 гектара;

-для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 гектара;

-для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара;

-для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара.

Якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 ПКУ, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.

Крім того, від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

 

Зміни у коефіцієнтах нормативної грошової оцінки землі

ДФС повідомляє, що з 17.07.2018 набирає чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162, яким внесено зміни до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (далі — Порядок).

Порядком передбачено, що з 17.07.2018 для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру та у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) при розрахунку її нормативної грошової оцінки застосовується із значенням 3,0.

Таким чином, платники, які мають земельні ділянки, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру та у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, повинні подати до контролюючих органів уточнюючі податкові декларації за II півріччя 2018 року з новою довідкою (витягом) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка видана з врахуванням вимог Порядку (з 17.07.2018), як це передбачено ст.286 Податкового кодексу України.

Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір

 Загальна система оподаткування: яку суму витрат на оплату праці найманих працівників включають до складу витрат підприємця

ГУ ДФС у Харківській області повідомляє,, що відповідно до пп. 177.4.2 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізособою — підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування належать, зокрема, витрати на оплату праці фізосіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової зарплати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV ПКУ).

Згідно з пп. 164.2.1 ПКУ доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ПКУ).

Згідно з розділом III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. №4, у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається нарахований дохід повністю, без вирахування сум податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та ЄВ, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи та у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку у відповідності із нарахованим доходом, а саме — без вирахування із суми нарахованого доходу сум ПДФО та ЄВ, які справляються за рахунок доходу найманої особи.

При цьому слід врахувати, що відповідно до Закону про ЄСВ єдиний внесок з найманих працівників не утримується.

Таким чином, до складу витрат фізособи – підприємця на загальній системі оподаткування включається сума нарахованої заробітної плати без вирахувань. 

 

Самозайняті особи найчастіше не доплачують податок на доходи фізичних осіб

Протягом січня-квітня поточного року підрозділами податків і зборів з фізичних осіб  року проведено майже 6 тис. документальних перевірок, з яких 3,5 тис. перевірок самозайнятих осіб. До сплати визначено грошових зобов’язань на суму 556 млн. грн, з них узгоджено майже 188 млн. грн, або 34 відсотки.

За 2017 рік підрозділами податків і зборів з фізичних осіб проведено 12,1 тис. документальних перевірок, результати яких узгоджено, з них – 7,1 тис. перевірки  самозайнятих осіб. За наслідками вжитих контрольно-перевірочних заходів самозайнятих осіб донараховано разом із штрафними (фінансовими) санкціями майже 730 млн грн, з яких узгоджено лише 358 млн грн, або 49 відсотків.

Значну частку у загальній сумі недоплат, які були виявлені під час перевірок самозайнятих осіб, становлять: податок на доходи фізичних осіб – 55 відсотків (у 2017 році — 41 відс.), податок на додану вартість — 14 відс. (у 2017 році – 23 відс.) та єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – 7 відс. (у 2017 році – 11 відс.).

За січень – квітень 2018 року середня сума узгоджених донарахувань на 1-ну планову перевірку самозайнятих осіб (результати якої узгоджені) становить 236 тис. гривень. У минулому році цей показник становив 110 тис. грн, що на 61 відс. більше за аналогічний показник 2016 року.

По позапланових контрольно-перевірочних заходах показник узгоджених донарахувань на 1-ну перевірку, результати якої узгоджені платником податків, у січні-квітні  2018 року становив лише 23 тис. грн (у 2017 році – 31 тис. гривень).

Аналіз результатів планових перевірок самозайнятих осіб за галузевим принципом свідчить, що найбільші ризики виявлено у фізичних осіб, які здійснюють діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі на території України.

Так, у січні-квітні 2018 року перевірено 364 таких фізичних осіб (або 53 відс. від загальної кількості), донараховано майже 264 млн грн, або 66 відс. від загального обсягу.

Протягом 2017 року перевірено більше як 1 тис. платників податків вказаної категорії  (або 50 відс. від загальної кількості включених до плану-графіка), донараховано майже 204 млн грн, що становить 43 відс. від загальної суми визначених грошових зобов’язань.

«Статистика результатів контрольно-перевірочних заходів свідчить про суттєве скорочення заходів контролю за рахунок удосконалення ризикоорієнтованого підходу до планування перевірок, а також  вказує на зменшення кількості звернень платників податків – фізичних осіб про ініціювання документальних перевірок їх діяльності. Зокрема, за 2017 рік проведено 631 таку перевірку, що в чотири рази менше за кількість таких перевірок 2016 року. Протягом січня-квітня 2018 року організовано лише 12 документальних перевірок фізичних осіб за власними заявами», — зазначив Директор департаменту податків і зборів з фізичних осіб ДФС Павло Дроняк.

 

Ще раз про податкову знижку на навчання

ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що порядок застосування податкової знижки передбачений ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Так, п. п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 ПКУ встановлено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Відповідно до п. п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). При цьому у зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п. п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

При цьому п. 166.4 ст. 166 ПКУ визначено обмеження щодо застосування податкової знижки, зокрема загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ.

З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким внесено зміни до п. п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПКУ та визначено, що платник податку має право включити до податкової знижки фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

Враховуючи вищевикладене, з метою використання права на податкову знижку за витратами понесеними у звітному році на користь закладу освіти платник податку може включити до податкової знижки за навчання з урахуванням п. 166.4 ст. 166 ПКУ лише суми коштів, сплата яких здійснена безпосередньо платником податку, який звертається за податковою знижкою та фактично підтверджена відповідними розрахунковими документами (квитанції, касові ордери, чеки тощо).

Крім того обмеження щодо періоду, протягом якого платник податків у звітному (податковому) році навчався, з 01.01.2017 скасовано.

 

Декларування доходів ФОП, який припинив підприємницьку діяльність

ДФС роз’яснює, що Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», внесено зміни до Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) щодо визначення останнього базового податкового (звітного) періоду та строку подання податкової декларації про майновий стан і доходи у разі реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (далі – ФОП).

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП за рішенням такої особи, останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, що настає за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Отже, фізичні особи, які перебували на загальній системі оподаткування, стосовно яких починаючи з 01.01.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП, подають ліквідаційні податкові декларації про майновий стан і доходи щодо отриманих доходів на загальній системі оподаткування востаннє за звітний період з дня, що настає за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення такої реєстрації.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП, який є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п.294.6 ст.294 ПКУ). Нормами ПКУ не передбачено подання ліквідаційної звітності для фізичних осіб, які перебували на спрощеній системі оподаткування.

Тобто, фізичні особи, стосовно яких починаючи з 01.01.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП, подають податкові декларації платника єдиного податку – ФОП востаннє за податковий (звітний) квартал, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, з наростаючим підсумком з початку року у строки, визначені п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПКУ, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

 

До 01 серпня 2018 року громадяни зобов’язані сплатити податок на доходи, зазначений у декларації про майновий стан і доходи

ДФС нагадує, що відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій нею податковій декларації про майновий стан і доходи.

Звертаємо увагу, що згідно з п. 126.1 ст. 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ПКУ при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня.

На суми грошового зобов’язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 % річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (п. 129.4 ст. 129 ПКУ).

Чи оподатковується податком на доходи фізичних осіб вартість навчання працівників за рахунок підприємства?

ДФС повідомляє, що відповідно до пп.165.1.21 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, сплачена юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи.

У 2018 році від оподаткування податком на доходи фізичних осіб звільняється сума, що становить 11 тис. 169 грн. за повний або неповний місяць навчання. Вартість навчання, що перевищує зазначену суму, оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

У Податковому розрахунку за формою №1 ДФ, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», сума, сплачена за навчання, відображається під ознакою доходу «145».

 

Самотня мати має право на застосування підвищеної податкової соціальної пільги

ДФС нагадує, що порядок надання податкових соціальних пільг (далі – ПСП) встановлений ст.169 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Згідно з нормами згаданої статті ПКУ будь-який платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Платник ПДФО, який є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником, має право на ПСП у розмірі 150 відсотків суми пільги (у 2018 році – 1321,50 грн.), у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років. Про наявність такого права необхідно зазначити у заяві про застосування ПСП, до якої додаються відповідні підтвердні документи.

Отже, самотня мати має право на застосування ПСП у розмірі 150 відсотків суми пільги, яка визначена п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 ПКУ, у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, за умови дотримання процедур, зазначених п.п.169.4.1 п.169.4 ст.169 ПКУ, та наданням відповідних підтверджуючих документів.

 

Умови застосування податкової соціальної пільги у 2018 році

Нагадуємо, Законом про Держбюджет-2018 закладено соціальні показники, на основі яких розраховується, зокрема, податкова соціальна пільга (далі – ПСП).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2018 року становить 1762 грн. Відтак розмір загальної ПСП протягом 2018 року становитиме 881 грн.

Незважаючи на збільшення впродовж року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.

ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винарогоди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та заокругленого до найближчих 10 грн (у 2018 р. – 2470 грн).

Водночас платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 % суми пільги у розрахунку на кожну таку дитину. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі передбаченому ПКУ, визначається як добуток суми 2470 грн та відповідної кількості дітей.

Для застосування ПСП платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП та документи, що підтверджують таке право. Слід зазначити, що ПСП застосовується до нарахованого місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податків, який крім основного місця роботи працює також за сумісництвом, на свій розсуд має обрати для себе найвигідніше місце застосування ПСП до заробітної плати, незважаючи на те, де в нього перебуває трудова книжка.

ПСП застосовується з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про її застосування та документів, що підтверджують таке право. Перелік зазначених документів та порядок їх подання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1227. Якщо заяву і підтвердні документи надано не з початку місяця, ПСП застосовується до всієї суми доходу у вигляді заробітної плати, нарахованого у такому місяці.

ПСП до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, але з наданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги. До доходів, відмінних від заробітної плати, застосування ПСП Податковим кодексом не передбачено.

Перелік соціальних пільг, порядок їх надання та категорії платників, які мають право на застосування ПСП визначені статтею 169 Податкового кодексу України.

 

Що треба знати про оподаткування спадщини та подарунків

Фахівці органів ДФС інформують, що відповідно до положень Податкового кодексу України (далі – ПКУ) спадщина та подарунки є доходом, який підлягає оподаткуванню і з якого сплачується податок на доходи фізичних осіб.

Платниками цього податку відповідно до ПКУ є фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, а також фізичні особи-нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Зазначимо при цьому, що ПКУ визначає резидента як особу, яка має місце проживання в Україні (в тому числі постійне – якщо проживає в декількох країнах), або має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Тож, ПКУ передбачає, що при спадкуванні та даруванні оподаткуванню підлягають:

а) об’єкти нерухомості;

б) об’єкти рухомого майна, зокрема:

- предмети антикваріату або витвори мистецтва;

- природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраси з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

- будь-які транспортні засоби та приладдя до нього;

- інші види рухомого майна;

в) об’єкти комерційної власності, а саме: цінні папери, корпоративне право, власність на об’єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права. Виключення становлять депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати;

г) сума страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця — учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення;

ґ) готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Існує три ставки податку на доходи фізичних осіб, за яким оподатковуються спадщина та подарунки – 0%, 5% та 18%.

Так, за нульовою ставкою оподатковується:

а) об’єкти спадщини (подарунки), що успадковується (отримуються) членами сім’ї спадкодавця (дарувальника) першого та другого ступенів споріднення. При цьому, відповідно до ПКУ членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені, а членами сім’ї другого ступеня споріднення – її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Важливо! Члени сім’ї спадкодавця (дарувальника) другого ступеня споріднення були включені до переліку осіб, для яких оподаткування відбувається за нульовою ставкою лише у 2017 році, і на них правило нульової ставки розповсюджується лише у тому випадку, якщо спадщину вони отримали після 01.01.2017 року.

б) нерухоме і рухоме майно, а також готівка, що зберігається на банківських рахунках спадкодавця – якщо спадкоємець є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, а також нерухоме і рухоме майно — якщо спадкоємець є дитиною-інвалідом;

в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем.

Слід також звернути увагу, що у випадках отримання спадщини чи подарунків, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об’єктів з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді об’єктів спадщини або дарунків об’єктом оподаткування є оціночна вартість таких об’єктів, визначена згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

За ставкою 5% оподатковуються спадщина та подарунки, які успадковуються (отримуються) спадкоємцями (обдаровуваними), що не підпадають під категорії тих, хто оподатковується за нульовою ставкою.

За ставкою 18% оподатковується спадщина та подарунки, що отримуються від спадкодавця або дарувальника – нерезидента (наприклад, якщо спадкодавець є громадянином іншої країни і не проживає на території України), та для будь-якого об’єкта спадщини чи подарунку, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

Загалом правила щодо оподаткування спадщини та подарунків ідентичні, проте для подарунків існують деякі особливості. Так, згідно з ПКУ доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або фізичною особою – підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених для оподаткування додаткового блага, тобто за ставкою вісімнадцять відсотків.

Також, відповідно до п. 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПКУ визначено, що тимчасово до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Оподаткування військовим збором здійснюється за тими ж правилами, що визначені для податку на доходи фізичних осіб — тобто, спадщина та подарунки є об’єктом оподаткування військового збору, і за загальним правилом оподатковуються за ставкою 1,5 %. Також на військовий збір розповсюджуються правила оподаткування за нульовою ставкою – тобто ті спадщина і подарунки, що згідно з положеннями ПК України оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за нульовою ставкою, так само за нульовою ставкою оподатковуються і військовим збором.

Яким чином здійснюється оподаткування? Нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах — уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому ПК України для податкового розрахунку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування. На підставі отриманої інформації органами державної фіскальної служби здійснюється обрахування конкретних розмірів податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які має сплатити спадкоємець або обдаровуваний.

При цьому ПКУ передбачено, що дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями – резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини. Така декларація має бути подана до 1 травня року, що настає за звітним (тобто у році, наступному за роком у якому було здійснене прийняття спадщини або отримання подарунку).

Нагадаємо, що відповідно до податкового законодавства сплата податку має бути здійснена до 1 серпня року, що настає за звітним.

 

Як оподатковується податком на доходи фізичних осіб вартість навчання за рахунок юридичних або фізичних осіб

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи.

У 2018 році від оподаткування податком на доходи фізичних осіб звільняється сума, що складає 11 169 грн за повний або неповний місяць навчання.

Вартість навчання, що перевищує зазначену суму, оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

У податковому розрахунку за формою 1 ДФ сума, сплачена за навчання, відображається під ознакою доходу » 145″.

Зазначена норма передбачена п.п 165.1.21. ст. 165 Податкового кодексу України.

 

Відповідальність за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб за поданою річною декларацією про майновий стан і доходи

Громадяни, які у 2017 році отримували оподатковувані податком на доходи фізичних осіб доходи, зокрема, спадщину чи подарунок, що оподатковуються податком на доходи фізичних осіб; доходи від неподаткових агентів, зокрема, від надання в оренду житла, іноземний дохід, чи отримували дохід від надання послуг з ремонту житла, від організації і проведення розважальних заходів, доходи від репетиторської діяльності та інші повинні подати податкову декларацію про майновий стан і доходи.

Декларація за формою, затвердженою наказом МФУ від 02.10.15 №859 (у редакції від 06.06.2017 №556), подається до фіскального органу за місцем реєстрації до 1 травня 2018 року.

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом визначених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Крім цього, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, — після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, нараховується пеня.

Зазначена норма передбачена п. 126.1 ст. 126, п.п. 129.1.3 ст. 129, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України.

 

 

Інше

 

До уваги платників податків!

ГУ ДФС у Харківській області повідомляє про зміну реквізитів усіх рахунків для перерахування податків та зборів до державного та місцевих   бюджетів,   які  починають діяти з 02.07.2018р.

З оновленими рахунками можна ознайомитися  на суб-сайті «Територіальні органи ДФС у Харківській області» розділ «Бюджетні рахунки» підрозділ «Діючи рахунки»: http://kh.sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki/

Попереджаємо, що кошти, перераховані з 02.07.2018р за старими реквізитами, зараховуватись до бюджету не будуть.

 

 

Єдиний податок

Несвоєчасна сплата податку: яка відповідальність у підприємців-єдинників

ГУ ДФС у Харківській нагадує про відповідальність у разі якщо фізична особа – платник єдиного податку першої або другої групи несвоєчасно або не в повному обсязі сплатила єдиний податок.

Платники першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

При цьому такі платники можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу).

Згідно з п. 36.1 ст. 36 цього Кодексу податковим обов’язком визначається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати і сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

Виконанням податкового обов’язку визначається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу).

У разі якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку не сплачує (не перераховує) авансові внески єдиного податку у порядку та строки, визначені Податковим кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 50% ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку.

Після закінчення встановлених Податковим кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 цього Кодексу при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків, пеня нараховується після закінчення 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

На суму грошового зобов’язання, визначеного цим підпунктом (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100% річних облікової ставки Нацбанку України, чинної на кожний такий день.

 

Особливості звітування підприємців, які зареєструвались платниками єдиного податку 1 та 2 груп

Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Тобто, новостворена фізична особа – підприємець є платником єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Доходи, отримані в періоді застосування спрощеної системи оподаткування, включаються до податкової декларації платника єдиного податку (форма, затверджена наказом МФУ від 19.06.15 № 578 (зі змінами від 17.03.17 №369), яка подається у строки, встановлені для річного податкового періоду, — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) року.

При цьому, у період від дати державної реєстрації до переходу на спрощену систему оподаткування підприємець перебуває на загальній системі оподаткування, і як наслідок, доходи, отримані новоствореною особою у цей період, оподатковуються на загальних підставах.

Підприємці, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, подають податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Форму декларації про майновий стан і доходи затверджено наказом МФУ від 02.10.2015 № 859 зі змінами.

Тобто, новостворена фізична особа – підприємець за період від дати державної реєстрації до дати переходу на спрощену систему оподаткування, коли він перебуває на загальній системі оподаткування, подає податкову декларацію за звітний період, який дорівнює календарному року протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року.

Зазначена норма передбачена п.п. 49.18.5 ст. 49, п.п. 49.18.5 ст. 49, п. 177.5 ст. 177, п.п. 298.1.2 ст. 298 Податкового кодексу України.

 

 

 

 

До розділу     «Єдиний соціальний внесок»

 

Набирають чинності зміни до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

З 08.06.2018 набирає чинності  наказ Міністерства фінансів України від 29.03.2018 № 393 «Про затвердження змін до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціального страхування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.04.2018 за № 498/31950 (далі – Наказ).

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та встановлено, що:

платниками єдиного внеску є члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

взяття на облік таких осіб здійснюється не пізніше робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.

Наказом визначається форма заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) (форма № 12-ЄСВ) та процедури взяття на облік платників єдиного внеску – членів фермерського господарства.

Заява за формою № 12-ЄСВ подається членом фермерського господарства до контролюючого органу за його місцем проживання та окрім члена фермерського господарства підписується Головою фермерського господарства, членом якого він є.

Також Наказом визначаються процедури заміни повідомлення про взяття на облік платників єдиного внеску за формою № 2-ЄСВ, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

У разі внесення змін до даних, що вказуються у повідомленні за формою № 2-ЄСВ (найменування, прізвище, ім’я, по батькові, місцезнаходження, місце проживання платника єдиного внеску, контролюючого органу, в якому платник єдиного внеску перебуває на обліку тощо) повідомлення за формою № 2-ЄСВ підлягає заміні у контролюючому органі.

Контролюючий орган видає (надсилає) платнику єдиного внеску нове повідомлення протягом двох робочих днів після отримання від платника заяви із зазначенням причин заміни та старого повідомлення.

У такому ж порядку видається нове повідомлення замість зіпсованого чи втраченого.

 

ЄСВ на суми виплаченої винагороди за цивільно-правовими договорами

ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі –  Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з нормами частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для зазначеної категорії платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Отже, якщо працівник підприємства, перебуваючи у трудових відносинах з роботодавцем, одержує дохід у вигляді заробітної плати  та виконує роботу (надає послуги) відповідно до цивільно-правового договору отримуючи винагороду, то до бази нарахування єдиного внеску за звітний місяць включаються як заробітна плата (дохід), так і сума винагороди. При цьому, якщо база нарахування єдиного внеску буде меншою за розмір мінімальної заробітної плати, то єдиний внесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки єдиного внеску у розмірі 22 відсотка.

У разі якщо працівник отримує дохід у вигляді винагороди за договором цивільно-правового характеру, який не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, єдиний внесок нараховується виходячи з розміру єдиного внеску 22 відсотки на фактично нараховану винагороду за договором цивільно-правового характеру незалежно від її розміру, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування.

 

Договір про добровільне страхування укладається протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви від громадянина

Громадяни України мають право укласти договір на добровільне страхування з тим, щоб в майбутньому отримувати пенсійні виплати відповідно до сплачених сум єдиного внеску, — звертають увагу в ГУ ДФС у Волинській області.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви, укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного у додатку 4 до  Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженої  наказом Мінфіну від 20.01.15 №449, із змінами та доповненнями (далі -  Інструкція).

Добровільна сплата єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь передбачена розділом V цієї Інструкції.

Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 5 пункту 1 розділу II  (особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування)цієї Інструкції:

1) платники, зазначені у підпункті 5 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, обчислюють єдиний внесок відповідно до пункту 9 розділу III цієї Інструкції.

При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму єдиного внеску, обчисленого, виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого на дату укладення договору;

2) зазначені платники сплачують єдиний внесок щомісяця в розмірі, установленому в договорі про добровільну участь, до 20 числа місяця, що настає за місяцем, за який він сплачується (крім осіб, які здійснюють одноразову сплату);

3) платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:

члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (одночасно на пенсійне, на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності);

особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними підпунктами 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, та не належать до платників єдиного внеску, визначених підпунктами 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, — виключно на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

4) особи, зазначені в абзацах другому та третьому підпункту 3 пункту 1 цього розділу, подають до органів доходів і зборів за місцем проживання:

заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за формою згідно з додатком 3 до цієї Інструкції;

копію трудової книжки (за наявності);

копію документа, що посвідчує особу;

5) особи, зазначені в абзаці третьому підпункту 3 пункту 1 цього розділу, надають також документ, що підтверджує їх членство в такому господарстві.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного у додатку 4 до цієї Інструкції.

Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання:

1) у разі бажання особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), і отримання від неї заяви про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за формою, наведеною в додатку 5 до цієї Інструкції;

2) орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або договору про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування у разі, якщо особа:

підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;

не відповідає вимогам, визначеним в абзацах другому та третьому підпункту 3 пункту 1 цього розділу;

надала неповні або недостовірні відомості;

раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;

бажає укласти договір на строк менше одного року (крім договорів одноразової сплати).

В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається;

3) сплачені суми єдиного внеску у разі дострокового розірвання договору про добровільну участь поверненню не підлягають, при цьому період, за який сплачено єдиний внесок, враховується до страхового стажу тільки за умови подання звіту;

4) участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян України, які працюють на розташованих за межами України підприємствах, в установах, організаціях (у тому числі міжнародних), може здійснюватися відповідно до договорів про добровільну участь, укладених органом доходів і зборів з такими підприємствами, установами, організаціями.

У договорі про добровільну участь або про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування зазначаються:

назва документа;

відомості про особу, які вносяться до системи персоніфікованого обліку (номер посвідчення застрахованої особи (починаючи з 01 січня 2017 року); прізвище, ім’я та по батькові особи, за яку сплачується єдиний внесок, дата народження; стать; громадянство; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта));

строк дії договору;

порядок сплати єдиного внеску та рахунки, на які він має сплачуватися;

умови набуття застрахованою особою права на виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням відповідно до Закону;

умови розірвання договору;

права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

інші умови за згодою сторін або передбачені типовим договором про добровільну участь, що не суперечать законодавству про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

порядок обліку платежів у органах доходів і зборів;

дата набрання чинності договором.

Поділіться своїми думками

© 2013 Богодухівська міська рада. Всі права захищені.
Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без письмового дозволу заборонено.
Создание сайтов студия Art-Lemon.