internet buy 10k followers on photo instagram
purchasing 100k followers and likes on instagram
buy 5000 instagram followers additional hints
do you know same day online loans in Waco TX
best place to buy check my site real 5000 followers
1000 instagram buy followers on website
instagram Followers review
do you know make a quick online loan with guaranteed approval
buy Windows 10 Key microsoftwarestore Canada Goose jas canada goose outlet https://www.airbrushhenk.nl airbrushhenk.nl canada goose jas canada goose outlet
Переглядiв: 104

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість

Яка сума податкових зобов’язань підлягає сплаті на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ при поданні платником уточнюючого розрахунку, яким зменшено податкові зобов’язання з ПДВ, задекларовані в декларації за звітний (податковий) період, якщо такий уточнюючий розрахунок поданий платником податку до граничного терміну сплати податкових зобов’язань?

Незалежно від дати подання платником ПДВ уточнюючого розрахунку на зменшення податкових зобов’язань з ПДВ, задекларованих в податковій декларації за звітний (податковий) період, розрахунки з бюджетом з електронного рахунка в системі електронного адміністрування ПДВ будуть здійснені у сумі податку, зазначеній таким платником у податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період.

Чи може бути віднесена до податкового кредиту сума ПДВ, на підставі податкової накладної не включеної до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати її складання, шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ?

Сума ПДВ по своєчасно зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковій накладній, яка не включена до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної, може бути віднесена до складу податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому таку податкову накладну складено (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ).
Якщо протягом 365 календарних днів до складу податкового кредиту не включена сума ПДВ по податковій накладній, зареєстрованій в ЄРПН з порушенням термінів, то така сума також може бути віднесена до складу податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому таку податкову накладну зареєстровано в ЄРПН (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ).

Відшкодування ПДВ платникам спецрежиму в межах сільгоспдіяльності

У разі придбання необоротних активів для використання у межах спецрежиму та визначення від’ємного значення суми ПДВ за цим видом діяльності, така сума відшкодуванню не підлягає, нагадали фахівці ДФС.

У податковій декларації з ПДВ із позначками «0121-0123» (далі — декларація «0121-0123») від’ємне значення суми ПДВ відображають у рядках 14 відповідних таблиць додатка 10 (ДС10) до такої декларації та переносять:

• до рядків 19 та 21 декларації «0121-0123» поточного (звітного) періоду та до рядка 16.1 наступного звітного періоду;

• до рядків 11.1 відповідних таблиць додатка 10 (ДС10) до декларації «0121-0123» наступного звітного періоду.

При цьому рядки 19.1, 20, 20.2, 20.2.1, 20.2.2, 20.3 у декларації «0121-0123» не заповнюють.

Лист ГУ ДФС у м. Києві від 27.09.2016 № 21209/10/26-15-12-02-14

 

Чи має право платник ПДВ шляхом подання уточнюючого розрахунку змінити задекларовану суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку?

Зміна задекларованої суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку не може розцінюватися як виправлення помилки, а отже немає підстав для подання уточнюючого розрахунку.Суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, платник ПДВ має право задекларувати виключно у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ звітного (податкового) періоду.

 

 Як ДФС проводить перевірку пpaвoмipнocтi нарахування бюджетного відшкодування ПДВ

ДФСУ в листі від 05.09.2016 р. № 29613/7/99-99-12-03-02-17 повідомляє про порядок організації перевірок пpaвoмipнocтi нарахування бюджетного відшкодування ПДВ.

Насамперед контролери нагадали: із 1 лютого 2016 року набрали чинності зміни, унeceнi до ПКУ Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» вiд 24.12.2015 р. № 909-VIII (далі — Закон № 909) до порядку бюджетного відшкодування ПДВ, зокрема, якими скасовано норму з автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ (виключено п. 200.18 ПКУ) та запроваджено Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку в хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до реєстру та для всіх без винятку платників відшкодування за наслідками 30-денної камеральної перевірки.

Згідно з роз’ясненням податківців, у зазначеному листі бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється в такому порядку:

  • подання платником ПДВ заяви про повернення суми ПДВ, фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг у попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Держбюджету, яка відображається в податковій декларації з ПДВ, у частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;
  • протягом 30-ти календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.10 ПКУ);
  • узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 ПКУ, — за результатами документальної перевірки, що проводиться відповідно до ПКУ;
  • протягом 5-ти робочих днів після закінчення перевірки контролюючий орган подає до Казначейства висновок iз зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Такі висновки формуються та подаються до органів держказначейства за місцем реєстрації платника ПДВ відповідно до Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України вiд 03.02.2011 р. № 68/23;

 

До уваги платників податку на додану вартість!

11.11.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 №788 «Про внесення змін до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі – Постанова №788).

Зазначеною Постановою врегульовано питання щодо врахування у системі електронного адміністрування ПДВ сум податку, на які підприємства, що надають комунальні послуги, зменшили заборгованість з податку, у рамках проведення розрахунків з погашення за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення тощо, що постачалися населенню.

Прийняте рішення забезпечить можливість зазначеним підприємствам виписувати податкові накладні на відповідні суми без відволікання обігових коштів на поповнення електронного рахунка у такій системі для можливості провадження господарської діяльності

Постанова №788 опублікована у газеті «Урядовий кур’єр» від 11.11.2016 №212.

 

Особливості подання реєстраційної заяви платника ПДВ у разі переходу зі спрощеної системи, що не передбачає сплати ПДВ, на загальну систему оподаткування

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість (далі – ПДВ) та форми заяв про реєстрацію платників ПДВ визначаються Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233) зі змінами та доповненнями (далі – Положення №1130).

Пунктом 3.5 розділу III Положення №1130 визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою №1-ПДВ (додаток 1 до Положення №1130) (далі – Заява).

Особливості надання Заяви особами, які обрали або переходять на спрощену систему оподаткування, змінюють ставки єдиного податку або відмовляються від спрощеної системи оподаткування викладені у пункті 3.6 розділу III Положення №1130.

Так, у разі переходу осіб зі спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати ПДВ, на сплату інших податків і зборів, установлених Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), у випадках, визначених главою 1 розділу XIV ПКУ, Заява подається:

- не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, установлених ПКУ, якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 ПКУ, при яких реєстрація платниками ПДВ є обов’язковою;

- не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ та матимуть право на податковий кредит і складання податкових накладних, якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 ПКУ, та вважають за доцільне добровільно зареєструватись як платники ПДВ.

 

Чи може суб’єкт господарювання, реєстрацію платника ПДВ якого анульовано, подати декларацію з ПДВ за попередні звітні періоди, якщо граничний строк подання декларації за останній звітній період ще не настав?

Особа, реєстрація платника ПДВ якої анулюється, зобов’язана подати податкову декларацію з ПДВ за останній звітний (податковий) період, який розпочинається з першого дня такого звітного періоду та закінчується днем анулювання реєстрації платника ПДВ, протягом 20 (40) календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, в якому відбулося анулювання платника ПДВ.
При цьому, після анулювання реєстрації платника ПДВ особа, якій анульовано реєстрацію платником ПДВ податкову звітність з ПДВ за попередні звітні (податкові) періоди подавати до контролюючих органів не може.

У яких випадках необхідно визнавати умовне постачання товарів та необоротних активів при анулюванні реєстрації платника ПДВ?

Відповідно до п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов’язаний визначити податкові зобов’язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

 

З якою періодичністю на веб-порталі ДФС України оприлюднюються дані з реєстру платників ПДВ

З метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців та власному офіційному веб-сайті:
-дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера та терміну дії реєстрації платника податку;
-інформацію про осіб, реєстрацію яких як платників податку анульовано, із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин та підстав для анулювання реєстрації.

Чи необхідно сільськогосподарському підприємству — суб’єкту спеціального режиму оподаткування при анулюванні реєстрації платника ПДВ нараховувати податкові зобов’язання по товарах/послугах та необоротних активах, при придбанні яких суми податку були включені до складу податкового кредиту?

У разі анулювання реєстрації платника ПДВ сільськогосподарське підприємство — суб’єкт спеціального режиму оподаткування зобов’язане нарахувати податкові зобов’язання по товарах/послугах та необоротних активах, які в останньому звітному (податковому) періоді залишилися на обліку такого платника та при придбанні яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ 0110 та податкової декларації з ПДВ 0121-0123/0130, незалежно від того за ініціативою платника податку чи контролюючого органу здійснене таке анулювання. Нарахування податкових зобов’язань за такою операцією відображається в податковій декларації з ПДВ 0110 та яка подається за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувалося таке анулювання..

В які терміни платники ГІД В, які планують перейти на сплату єдиного податку, порядок нарахування якого не передбачає сплату ПДВ, повинні подати до контролюючого органу заяву за ф. № 3-ПДВ?

Суб’єкт господарювання може перейти на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.
Для зручності платники ПДВ, які відповідно до норм ПКУ прийняли рішення про перехід на спрощену систему оподаткування із ставкою, яка не передбачає сплату ПДВ можуть подати заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ одночасно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування.
Якщо контролюючим органом прийнято рішення про те, що особа з певного звітного періоду переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності із застосуванням ставки єдиного податку, що не передбачає сплату ПДВ, то після внесення відповідного запису до реєстру платників єдиного податку проводиться виключення контролюючим органом такого суб’єкта з реєстру платників податку на додану вартість (далі — Реєстр) на підставі поданої ним заяви про анулювання реєстрації згідно з п.п. «в» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України останнім днем звітного періоду, що передує переходу платника податків на обрані ним умови сплати єдиного податку при застосуванні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Протягом якого терміну суми ПДВ, що несвоєчасно перераховані на електронний рахунок, перераховуються Казначейством до бюджету та/або на поточний рахунок суб’єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ?

Залишок узгоджених податкових зобов’язань платника податку, не сплачений до бюджету та/або на поточний рахунок відповідно до п. 209.18 ст. 209 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), обліковується Державною казначейською службою (далі – Казначейство) до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету та/або на поточний рахунок відповідно до п. 209.18 ст. 209 ПКУ коштів, що перераховуються на електронний рахунок.Казначейство здійснює перерахування узгоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ до бюджету та/або на спеціальний рахунок щоденно по мірі надходження коштів на електронний рахунок платника податку до повного погашення таких сум..

Чи підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування до податкової накладної, складеної до 01.02.2015, яка не підлягала обов’язковій реєстрації в ЄРПН?

Розрахунок коригування складений після 01.02.2015 до податкової накладної, яка була складена до 01.02.2015 та яка не підлягала обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), підлягає реєстрації в ЄРПН після реєстрації такої накладної.Податкова накладна, яка була складена до 01.02.2015 та підлягала обов’язковій реєстрації в ЄРПН, але так і не була зареєстрована, та розрахунок коригування, складений після 01.02.2015 до такої накладної, не можуть бути включені до складу податкового кредиту та зареєстровані в ЄРПН.

Податок на прибуток

Щодо визначення різниць за резервами (забезпеченнями) для відшкодування наступних витрат

Згідно з п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) об’єктом оподат- кування податком на прибуток є прибуток із джерелом поход- ження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пп. 139.2 – 139.3 Кодексу) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.1.1 п.139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до п.п. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 – 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат, сформованих відповідно до національних положень (стандартів) — бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 – 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Враховуючи викладене, платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму витрат на формування забезпечень для відшкодування наступних витрат та зменшує фінансовий результат на суму витрат, які відшкодовані за рахунок таких забезпечень, незалежно від того, у складі яких витрат вони відображені (поточні, незавершене виробництво, залишки готової продукції).

(Лист ДФС від 15.07.2016 № 15291/6/99-99-15-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням:http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/print-69172.html)

 

Неприбуткові організації до кінця року мають підтвердити відповідність установчих документів вимогам Податкового кодексу

постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440 затверджено Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру».

Новим Порядком визначено:

- алгоритм дій для неприбуткових організацій та контролюючих органів при включенні/виключенні неприбуткових організації до/із такого Реєстру;

- особливості перебування у Реєстрі, включення та виключення неприбуткових організацій з Реєстру в перехідний період до 1 січня 2017 року.

Неприбутковим організаціям необхідно до 1 січня 2017 року привести свої установчі документи у відповідність з вимогами, встановленими статтею 133.4 Податкового кодексу України.

У разі неподання копії оновлених документів до органів фіскальної служби, такі організації будуть виключені з Реєстру неприбуткових установ та організацій після 1 січня 2017 року.

 

Коли подавати декларацію з податку на прибуток сільськогосподарському підприємству?

Відповідно до підпункту «б» п.137.5 ст.137 Податкового кодексу України для виробників сільськогосподарської продукції встановлено річний податковий (звітний) період. Податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (п.137.4 ст.137 ПКУ).

Згідно з п.п.137.4.1 п.137.4 ст.137 ПКУ для виробників сільськогосподарської продукції, визначених ст.209 ПКУ, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, податковий (звітний) період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу.

Податкові декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п.49.18.3 п.49.18 ст. 49 ПКУ).

Отже, останнім днем подачі виробниками сільськогосподарської продукції річної податкової декларації з податку на прибуток за податковий (звітний) період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року є 29 серпня.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п.49.20 ст.49 ПКУ).

 

Щодо відображення в податковому обліку заборгованості з виплати засновникам частини їх внесків до статутного капіталу

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податку на при- буток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму заборгованості з виплати засновникам частини їх внесків до статутного капіталу.

Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

(Лист ДФС України від 02.06.2016 №12095/6/99-99-15-02-02-15  розміщено на офіційному  веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/print-68720

 

Щодо оподаткування неприбуткових організацій та установ, зокрема професійних спілок

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу Укра- їни (далі – Кодекс) неприбут- ковим підприємством, устано- вою та організацією є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

- утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

- установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;

- установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

- внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 134 Кодексу і не є платниками податку, можуть бути віднесені, зокрема, профспілкові організації (п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня 1999 року №1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі – Закон №1045).

Відповідно до ст. 1 Закону №1045 професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки та ведуть свою діяльність на підставі статуту.

Джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання визначаються в їх статутних документах (ст.ст. 14 та 15 Закону №1045).

Отже, профспілкова організація,  яка відповідає  вимогам, встановленим у п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, зокрема внесена контролюючим органом до Реєстру, не сплачує податок на прибуток з будь-яких доходів, отриманих нею в межах статутної діяльності, та використовує отримані доходи (прибутки) виключно на реалізацію своєї статутної діяльності (у т.ч. господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань) без розподілу таких доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

(Лист ДФС України від 16.06.2016 № 13484/6/99-99-15-02-02-15 розміщено на офіційному  веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/print-68823.html)

 

Щодо відображення в податковому обліку непогашеної дебіторської заборгованості

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами ст. 139 Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).

Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу встановлено у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування, який визначений у фінансовій звітності, не підлягає зменшенню на суму списаної заборгованості.

При цьому, на суму витрат від списання понад суму резерву сумнівних боргів дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягає збільшенню фінансовий результат до оподаткування.

(Лист ДФС України від 15.06.2016 №13372/6/99-99-15-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/print-68826.html)

У типових актах про списання основних засобів указуємо технічний стан і причину списання

Типову форму № ОЗ-З «Акт списання основних засобів», затверджену наказом Мінстатистики від 29.12.1995 р. № 352, як і типову форму № ОЗ-3 (бюджет) «Акт про списання основних засобів», затверджену спільним наказом Головного управління Держказначейства та Держкомстату від 02.12.1997 р. № 125/70, використовують для оформлення вибуття основних засобів (окрім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні.        Обидві ці форми передбачають унесення інформації щодо технічного стану та причин списання основних засобів і висновок комісії щодо їх списання.        Водночас для відображення господарських операцій підприємства можуть використовувати як відповідні типові форми первинного обліку, так й інші первинні документи, що фіксують факт здійснення операцій.        Відповідні тези наводить Держстат у листі від 23.01.2015 р. № 03.4-07/23-15.        А проблема, схоже, виникла у зв’язку з пошкодженням і знищенням основних засобів у зоні АТО, коли відсутній доступ до них, а отже, неможливо вказати їх технічний стан для оформлення операцій зі списання об’єкта.

В декларації з податку на прибуток не заповнено інформацію про наявність рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування. Чи можливо використати право на незастосування коригувань шляхом подання уточнюючого розрахунку?

Податківці нагадали, що згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).        Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ.        Внесення змін до податкової звітності у разі самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій платником податку податковій звітності, здійснюється відповідно до норм ст. 50 ПКУ.        У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.        Отже, платник податку, у якого річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, не прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ, та відповідно не зазначив у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за такий звітний (податковий) рік інформацію про наявність такого рішення, може скористатися правом про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені розд. ІІІ ПКУ подавши уточнюючу Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, зазначивши в ній про прийняте рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування.

Чи подається до контролюючих органів податкова декларація з податку на прибуток підприємств (звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) у випадку відсутності об’єктів оподаткування або показників, які підлягають декларуванню?

Платники податку на прибуток та неприбуткові установи та організації, визначені п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), мають право не подавати до контролюючих органів податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та/або звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за умови відсутності об’єктів оподаткування, показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог розд. ІІІ ПКУ.

 

Чи може платник податків після подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств з незаповненою інформацією про наявність прийнятого рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, використати право про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування шляхом подання уточнюючого розрахунку?

Платник податку на прибуток може скористатися правом про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені розд. ІІІ Податкового кодексу України подавши уточнюючу Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, зазначивши в ній про прийняте рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування.

Акциз

 

Використання пального на власних АЗС в межах господарської діяльності не є об’єктом оподаткування акцизним податком

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платником акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

При цьому абзацом третім п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ обумовлено, що реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції (далі – АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПКУ, незалежно від форми розрахунків.

Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних  товарів.

Відповідно до п. 216.9 ст. 216 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків — дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами — підприємцями, які сплачують єдиний податок, — дата надходження оплати за проданий товар.

Отже, у разі використання пального виключно для власних потреб та за умови відсутності розрахункової операції у готівковій та/або безготівковій формі, реєстратор розрахункових операцій не застосовується.

Враховуючи викладене, у разі заправки власних або орендованих транспортних засобів пальним з метою використання виключно для власних господарських потреб, розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі за які не здійснюються, такі операції не є об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а суб’єкт гоподарювання не є платником акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

У інших випадках, коли операції з відпуску пального належать до операцій з реалізації пального у розумінні абзацу третього п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, суб’єкт господарювання повинен сплачувати

 

Зміни у Порядку електронного адміністрування реалізації пального

Кабінет Міністрів України Постановою від 6 липня 2016 року № 409 вніс зміни до Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. №113 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального». Новації стосуються суб’єктів господарювання, які працюють в межах договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи та є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів. Так, до Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального включаються наступні дані: назва договору, найменування уповноваженої особи та податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік вказаного договору.

 

За яких умов реєстрація платником акцизного податку є обов’язковою

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 розділу VI Податкового кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Другим абзацом п.14.1.212 статті 14 Податкового кодексу визначено поняття щодо терміну «Реалізація пального» для цілей розділу VI цього Кодексу, а саме: це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Таким чином, разі використання придбаного пального виключно для власних потреб (відпуск такого пального для заправки власних транспортних засобів здійснюється через власні АЗС, АГЗС, ПЗП), розрахункові операції у готівковій+/або безготівковій формі за яке не відбуваються, такі операції не є об’єктом оподаткування з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

У разі здійснення операцій з фізичного відпуску пального одночасно для заправки як власної техніки, так і техніки сторонніх організацій, об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу є операції з фізичного відпуску пального для заправки автотранспорту сторонніх організацій.

Нагадуємо, що акцизний податок з роздрібного продажу пального сплачується за специфічною ставкою 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) пального (пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 Кодексу).

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб — підприємців до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Звертаємо увагу, що згідно з п. 117.3 ст. 117 Податкового кодексу здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Які алкогольні напої підлягають маркуванню марками акцизного податку?

Відповідно до п. 226.1 ст. 226 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов’язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (п. 226.2 ст. 226 ПКУ).

Марки акцизного податку для вироблених в Україні алкогольних напоїв і тютюнових виробів відрізняються від марок для ввезених на митну територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів дизайном та кольором (п. 226.4 ст. 226 ПКУ).

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об’ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об’ємних одиниць не здійснюється (п. 226.6 ст. 226 ПКУ).

Згідно з п.п. «в» п. 227.1 ст. 227 ПКУ алкогольні напої в автомобільних і залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємностях місткістю більш як 5 літрів ввозяться в Україну з метою продажу або обміну на митній території України та не підлягають маркуванню. У такому разі податок сплачується до або під час митного оформлення. Контроль за його сплатою здійснюється митними органами.

Згідно з п. 226.10 ст. 226 ПКУ не підлягають маркуванню: алкогольні напої і тютюнові вироби, які постачаються для реалізації магазинам безмитної торгівлі безпосередньо вітчизняними виробниками такої продукції за прямими договорами, укладеними між вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів і власниками магазинів безмитної торгівлі. При цьому переміщення алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що спрямовуються виробниками до магазинів безмитної торгівлі, здійснюється під митним контролем із застосуванням заходів гарантування доставки; алкогольні напої і тютюнові вироби, які ввозяться в Україну і розміщуються у митному режимі магазину безмитної торгівлі; еталонні (моніторингові) чи тестові зразки тютюнових виробів, які не призначені для продажу вроздріб і ввозяться на митну територію України акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб’єктами господарювання, які мають ліцензії на право виробництва відповідної продукції, для проведення досліджень чи випробувань (калібрування лабораторного обладнання, проведення дегустацій, вивчення фізико-хімічних показників, дизайну).

Необхідність маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, передбачена також нормами Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Враховуючи наведене, маркуванню підлягають усі алкогольні напої, які реалізуються в Україні, з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об’ємних одиниць.

Вироблені в Україні або імпортовані алкогольні напої з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць маркуванню марками акцизного податку не підлягають.

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися уЗагальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 116.10).

Яким чином виправити помилку, якщо в ЄРАН зареєстрована акцизна накладна, що складена на операцію, яка не відбулась?

Відповідно до п. 231.1 ст. 231 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН) з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.        Реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у ЄРАН здійснюється не пізніше п’ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (абзац перший п. 231.6 ст. 231 ПКУ).        Згідно з п. 1 розд. ІІІ Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218 (далі – Порядок № 218), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.03.2016 за № 405/28535, якщо після реалізації пального відбувається повернення частини чи всього обсягу пального особі, що реалізує пальне, або виникає потреба у виправленні помилок, допущених при складанні акцизної накладної, показники такої акцизної накладної підлягають коригуванню шляхом складання розрахунку коригування акцизної накладної та реєстрації його в ЄРАН.        Коригуються лише показники акцизних накладних, складених та зареєстрованих в ЄРАН відповідно до ст. 231 ПКУ (п. 2 розд. ІІІ Порядку № 218).        Пунктом 4 розд. ІІІ Порядку № 218 визначено, що розрахунок коригування акцизної накладної, складений платником податку до акцизної накладної з реалізації пального неплатникам акцизного податку або складений за іншими операціями, ніж реалізація пального отримувачам пального, підлягає реєстрації у ЄРАН таким платником податку.        Відповідно до п. 6 розд. ІІІ Порядку № 218 якщо у розрахунку коригування акцизної накладної, складеному до акцизних накладних з реалізації пального платникам податку, передбачається зменшення обсягів реалізованого пального, особа, що реалізує пальне, складає розрахунок коригування акцизної накладної та направляє його отримувачу пального, який здійснює реєстрацію такого розрахунку в ЄРАН.        При цьому особа, що реалізує пальне, має право зменшити обсяг реалізованого пального у податковій декларації за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРАН отримувачем пального.        Пунктом 9 розд. ІІІ Порядку № 218 встановлено, що на розрахунку коригування вказуються номер та дата акцизної накладної, показники якої коригуються.        Не допускається виправлення даних щодо дати складання акцизної накладної, показники якої коригуються, та її порядкового номера.        Отже, якщо особою, що реалізує пальне зареєстрована в ЄРАН помилкова акцизна накладна (складена двічі на одну операцію), або якщо в акцизній накладній невірно вказані дата складання чи порядковий номер, то особа, що реалізує пальне повинна скласти розрахунок коригування акцизної накладної на зменшення всього обсягу пального, що був зазначений в такій акцизній накладній.        У разі коригування акцизної накладної, яка була надана отримувачу пального, особа, що реалізує пальне направляє такий розрахунок коригування такому отримувачу пального для реєстрації його в ЄРАН.        У разі коригування акцизної накладної, надання якої отримувачу пального не передбачено (складеної неплатникам акцизного податку або за іншими операціями, ніж реалізація пального отримувачам пального), особа, що реалізує пальне самостійно реєструє такий розрахунок в ЄРАН.        Після чого, у разі необхідності на здійснену операцію складається та реєструється в ЄРАН акцизна накладна з зазначенням правильних реквізитів (дати та/або порядкового номеру). При цьому реєстрація в ЄРАН розрахунку коригування та/або нової акцизної накладної здійснюється з дотриманням терміну реєстрації відповідно до вимог п. 231.6 ст. 231 ПКУ.

Про подання звітності про обіг марок акцизного податку в електронній формі

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 2016 № 683 (далі – Постанова №683) внесено зміни до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів. У зв’язку з переходом на електронний документообіг Кабінет Міністрів України схвалив подання звітності про обіг марок акцизного податку в електронній формі, що забезпечить скорочення паперового документообігу підприємствами-виробниками, імпортерами підакцизної продукції та органами ДФС.Постанова № 683 набрала чинності 11 жовтня 2016 року. Її опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» від 11.10.2016 N 191.

 

Хто є платником акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів – комітент чи комісіонер, якщо продаж підакцизних товарів, які належать комітенту, за договором комісії здійснює комісіонер через власні пункти продажу товарів?

Підпунктом 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що платником акцизного податку є суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Таким чином, платником акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів є комісіонер, як особа, яка здійснює реалізацію товарів (в тому числі через власні пункти продажу).
Виникнення обов’язку із нарахування та/або сплати акцизного податку у інших осіб (у тому числі власника товару) ПКУ не передбачено.

 

Що є базою оподаткування та які встановлено ставки акцизного податку для операцій з реалізації СГ роздрібної торгівлі підакцизних товарів?

Відповідно до п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ.
Згідно із п. 214.4 ст. 214 ПКУ у разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об’єму, кількості товару (продукції), об’єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.
Підпунктом 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПКУ визначено, що для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, ставка податку становить 5 відсотків. Для товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПКУ, реалізованих відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, ставка податку становить 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару.
Згідно з п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ об’єктами оподаткування є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

 

Які алкогольні напої та тютюнові вироби вважаються немаркованими, та яка передбачена відповідальність до СГ за зберігання, транспортування, продаж таких товарів?

Згідно з п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі — ПКУ) вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;
алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 зі змінами, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;     алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону (п. 228.9 ст. 228 ПКУ).
Відповідно до ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X зі змінами і доповненнями (далі — КУпАП) роздрібна або оптова, включаючи імпорт або експорт, торгівля спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібна торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає належним чином розміщених марок акцизного збору, або з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного збору посадовими особами підприємств-виробників, імпортерів і продавців цих товарів — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких алкогольних напоїв або тютюнових виробів (ст. 164 прим. 5 КУпАП).
Відповідно до ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку — 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Які реквізити слід зазначати у полях платіжного доручення у разі перерахування коштів з власного поточного рахунка на електронний рахунок у системі електронного адміністрування реалізації пального?

При перерахуванні коштів з власного поточного рахунка на електронний рахунок в системі електронного адміністрування реалізації пального поля платіжного доручення заповнюються відповідно до повідомлення про реквізити електронного рахунка, надісланого ДФС.
Роз’яснювальна інформація реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником у довільній формі так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Чи має право платник акцизного податку — отримувач пального подати до контролюючого органу скаргу при порушенні особою, яка реалізує пальне, порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних?

У разі порушення особою, яка реалізує пальне, порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримувач пального має право протягом 60 календарних днів, що настають за днем реалізації пального, подати до контролюючого органу заяву із скаргою на таку особу, яка реалізує пальне.

Податок на майно

 

Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, частина будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, яка використовується не за призначенням?

Не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, що використовуються ними для виробництва сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, що використовуються не за призначенням, оподатковуються на загальних підставах.

 

Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи створених ними організацій, які утримуються за рахунок відповідних бюджетів і отримують прибуток?

Відповідно до п.п. «а» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності).
Тобто, застосування установами, організаціями п.п. «а» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ, можливе за умови одночасного виконання таких критеріїв:
1) створення їх органами державної влади, органами місцевого самоврядування;
2) фінансування лише за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів;
3) отримання статусу неприбутковості.
Документом, що підтверджує статус неприбутковості, є Рішення про включення підприємства, установи, організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій, видане контролюючим органом ДФС за їх місцезнаходженням з присвоєнням відповідної ознаки неприбутковості згідно з п. 5 розд. I Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440. Таким чином, об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також створених ними організацій, які утримуються за рахунок відповідних бюджетів і отримують прибуток, оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах.

 

Чи необхідно та яким чином в декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки відображати об’єкти нерухомості, якщо згідно рішення місцевої ради ЮО звільняється від сплати податку?

Юридичні особи, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, мають право на пільги у вигляді звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відображають в податковій декларації (далі – Декларація) такі об’єкти нерухомості на загальних підставах. При цьому, в табличній частині Декларації колонки з 7 «Річна сума податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті за даними платника» по 11 «IV квартал» не заповнюються та прокреслюються

 

До якого контролюючого органу СГ, якого включено до Реєстру ВПП, подає декларацію та сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

Суб’єкт господарювання, якого включено до Реєстру великих платників податків, подає декларацію та сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування.

 

В який термін контролюючий орган проводить перерахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у податковому повідомленні-рішенні та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів?

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить протягом 10 робочих днів перерахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

 

Чи буде ФО притягуватись до відповідальності за несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якщо контролюючий орган не надіслав до 1 липня повідомлення-рішення про сплату податку?

Відповідно до п.п. 266.3.2. п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.     Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).
Якщо сума грошового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПКУ (п. 54.5 ст. 54 ПКУ). У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу (ст. 126 ПКУ). Податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПКУ). Отже, фізична особа – платник податків притягується до відповідальності у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ.

 

Щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки квартири, яка перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Кодексу визначено, зокрема, якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).
Згідно з п.п. 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Кодексу до об’єктів житлової нерухомості, віднесених відповідно до законодавства до житлового фонду, належить, зокрема квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
Пільги із сплати податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначені п. 266.4 ст. 266 Кодексу, зокрема у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів.
При цьому пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються, зокрема на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу визначено ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року,
за 1 кв. метр бази оподаткування.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Порядок обчислення суми податку визначено п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, наведених в податковому повідомленні-рішенні та інших платіжних документах щодо, зокрема розміру ставки податку, нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

Щодо сплати фізичною особою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Пунктом 265.4 ст. 265 Кодексу передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів (п.п. «а» п.п. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265 Кодексу).
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Разом з тим п.п. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 Кодексу визначено перелік житлової нерухомості, яка не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника.
Враховуючи зазначене вище, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні особи – власники об’єктів житлової нерухомості.

 

Щодо сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нежитлові приміщення, розташовані на прибудинковій території, фізичною особою, яка є пенсіонером.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.ст. 269, 270 Кодексу).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 Кодексу).
Разом з тим на підставі положень п. 281.1 ст. 281 Кодексу від сплати земельного податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 281.2 ст. 281 Кодексу звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
Слід зазначити, що до переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).
Фізична особа, яка має підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, повинна надати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу, зокрема, пенсійне посвідчення (за віком).
Що стосується сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нежитлові приміщення, розташовані на прибудинковій території, то відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є, зокрема фізичні особи, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2
ст. 266 Кодексу).
До об’єктів нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду) віднесені, зокрема господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні трансформаторні підстанції тощо (п.п. 14.1.129.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Перелік житлової та нежитлової нерухомості, яка не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведено у п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).
Підпунктом 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу передбачено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають, зокрема у власності фізичних осіб. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об’єктом оподаткування.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (абзац шостий п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності, зокрема фізичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості (п.п. 266.5.1 п. 266.5
ст. 266 Кодексу).
Згідно з п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Фізична особа сплачує податкове зобов’язання за звітний рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п. 265.10.1 п. 265.10 ст. 265 Кодексу).

 

Чи нараховується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкт незавершеного будівництва ?

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що знаходяться у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Який код пільги зазначається в колонці 5 декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

Відповідно до Довідника податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, та на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого згідно з п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в колонці 5 табличної частини декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зазначається код «18010402».

 

Який алгоритм розрахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі перебування у власності ФО декількох об’єктів нерухомості, на які у 2015 році органами місцевого самоврядування встановлені різні граничні межі житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ?

За наявності у власності фізичної особи – платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, декількох об’єктів житлової нерухомості, за місцезнаходженням яких органами місцевого самоврядування у 2015 році встановлено різні граничні межі житлової нерухомості, на які зменшується база оподаткування, згідно з п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, податок розраховується за наступною формулою для кожного з об’єктів такої нерухомості:
((СПзаг – НПоб) х Чоб х СТоб) / 12 х КМоб, де:
СПзаг – сумарна загальна площа всіх об’єктів житлової нерухомості платника,
НПоб – неоподатковувана площа (в залежності від типів нерухомості наявних у власності платника), встановлена за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості,
Чоб – частка об’єкта житлової нерухомості в сумарній загальній площі всіх об’єктів житлової нерухомості платника,
СТоб – ставка податку, встановлена за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості,
КМоб – кількість місяців володіння об’єктом житлової нерухомості.

Земельний податок

Оприлюднено проект змін до форми Податкової декларації з плати за землю

Повідомлення про оприлюднення проекту наказу Міністерства фінансів України «Про внесення змін до форми Податкової декларації з плати за землю    (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності),    затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560»        На офіційному web-сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) в підрозділі «Діяльність / Регуляторна політика / Проекти регуляторних актів / 2016 рік» розміщено проект наказу Міністерства фінансів України «Про внесення змін до форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560».        Проект наказу розроблено за результатом практичного застосування форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (далі – Декларація) для удосконалення порядку її заповнення.        Зокрема, змінено формат внесення дати укладання та реєстрації документів, які засвідчують/підтверджують право власності та/або користування земельними ділянками, реквізити, зазначені у рядках 3 та 4 Декларації, приведені у відповідність до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300. У відповідність до пункту 70.16 статті 70 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) приведена примітка 5 (у новій редакції Декларації – примітка 6). До колонки 9 Декларації внесено уточнення, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначається за одиницю площі.         Зауваження та пропозиції до проекту наказу можуть надсилатися упродовж одного місяця з дати його оприлюднення на адресу: Державна фіскальна служба України, Департамент податків і зборів з юридичних осіб, Львівська площа, 8, м. Київ, 04655, електронну – vpopova@sfs.gov.ua, до Державної регуляторної служби України на поштову адресу: вул. Арсенальна, 9/11, м.

Які юридичні особи будуть платниками плати за землю

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.    Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Орендну плату за земельну ділянку державної і комунальної власності сплачує орендар земельної ділянки (п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).  Плату за землю сплачують власники землі та землекористувачі з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).  При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).  Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 п. 287 ПКУ). З урахуванням зазначеного платниками земельного податку є суб’єкти господарювання — власники земельних ділянок та постійні землекористувачі, які відповідно до чинного законодавства набули права власності та/або постійного користування земельною ділянкою.  У разі набуття права власності на будівлю, споруду (її частину) земельний податок за площі під таким майном, сплачує власник нерухомості з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку.     За земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, частина якого перебуває у власності суб’єкта господарювання, земельний податок сплачує особа, яка набула право власності або користування такою земельною ділянкою. Платниками орендної плати за землі державної та комунальної власності є суб’єкти господарювання, що уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки.

 

Хто з ЮО є платниками земельного податку, орендної плати за землі державної та комунальної власності?

Платниками земельного податку є суб’єкти господарювання — власники земельних ділянок та постійні землекористувачі, які відповідно до чинного законодавства набули права власності та/або постійного користування земельною ділянкою.     У разі набуття права власності на будівлю, споруду (її частину) земельний податок за площі під таким майном, сплачує власник нерухомості з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку.    За земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, частина якого перебуває у власності суб’єкта господарювання, земельний податок сплачує особа, яка набула право власності або користування такою земельною ділянкою.    Платниками орендної плати за землі державної та комунальної власності є суб’єкти господарювання, що уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки.

 

Чи застосовується коефіцієнт індексації до нормативної грошової оцінки земельних ділянок для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності?

 Для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення щороку індексується на коефіцієнт, який розраховується Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за станом на 1 січня поточного року     Згідно з листом Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 № 6-28-0.22-215/2-15 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2014 рік становить 1,249.

 

Чи буде звільнена від сплати земельного податку ФО, яка користується пільгою з цього податку, у разі надання нею в оренду земельної ділянки, окремих будівель, споруд або їх частин, що знаходяться на цій земельній ділянці, іншій ФО чи ЮО (не платнику ФСП)?

Відповідно до п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

 

З якого періоду СГ застосовують рішення місцевої ради щодо нової нормативної грошової оцінки земельних ділянок?

Якщо рішення органів місцевого самоврядування щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, прийнято та офіційно оприлюднене відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня поточного року, то норми такого рішення застосовуються з 01 січня наступного бюджетного року (з початку планового періоду).У разі оприлюднення рішення органів місцевого самоврядування щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, після 15 липня поточного року, то норми такого рішення застосовуються з 01 січня бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір

 

Розраховуємо податкову соціальну пільгу правильно

 

Податкова соціальна пільга (ПСП) надається в сумі, яка дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (на 01.01.2016 року – 1378 грн.). З урахуванням вищезазначеного, у 2016 році розмір ПСП становить 689 грн. (50% від 1378 грн.).        Категорії платників податку на доходи фізичних осіб, що є користувачами права на застосування ПСП, визначені у пп.169.1.2 та у підпунктах «а» і «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 статті 169 Податкового кодексу, зокрема:        - платник податку, який утримує двох і більше дітей віком до 18 років має право на застосування ПСП у сумі 689 грн., що складає 100% розміру ПСП – у розрахунку на кожну таку дитину;        - одинока мати (батько), вдова (вдівець) або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років та платник, який утримує дитину – інваліда мають право на застосування ПСП у сумі 1033,50 грн., що складає 150% розміру ПСП – у розрахунку на кожну таку дитину.        Механізм надання ПСП на дітей при обчисленні податку на доходи фізичних осіб полягає у визначенні граничного розміру заробітної плати для застосування пільги. Граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з батьків визначається як добуток суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (у 2016 році – 1930 грн.) та відповідної кількості дітей. До прикладу, якщо сім’я складається з матері, батька та трьох дітей, то для одного з батьків граничний розмір заробітної плати для отримання ПСП становить 5790 грн. (1930 грн. х 3 дітей).        Якщо платник податку має право на ПСП з двох або більше підстав, то застосовується одна пільга з підстави, яка передбачає її найбільший розмір. Проте, якщо платник податку утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину – інваліда (дітей – інвалідів), ПСП, що надається платнику податку як багатодітному батькові (матері) визначається з двох підстав, ПСП звичайна на дітей та підвищена ПСП на дитину – інваліда.        Нагадаємо, податкова соціальна пільга (ПСП) застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо її розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (у 2016 році – 1930 грн.).

Оподаткування військовим збором суми заборгованості фізичної особи, списаної після закінчення терміну позовної давності

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Кодекс) платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 розд. ІV Кодексу, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.        Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 розділу ІV Кодексу.        Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації (підпункт 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).        Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу (підпункт 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу)        Підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Кодексу передбачено, якщо згідно з нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування.        Отже, фізична особа, у разі отримання доходу у вигляді суми заборгованості, списаної після закінчення терміну позовної давності, з урахуванням підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Кодексу, включає його до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зазначає у річній податковій декларації та самостійно сплачує військовий збір за ставкою 1,5 відсотки.

Оподаткування доходів від продажу самостійно вирощеної сільськогосподарської продукції

Відповідно до норм Податкового кодексу України (пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165) не оподатковуються доходи, отримані громадянами від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена самостійно на земельних ділянках, наданих їм у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення:
- садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
- особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці другому цього підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються. Якщо ж розмір земельних ділянок перевищує 2 гектари, то дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.    При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подавати податковому агенту копію Довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок за формою № 3ДФ. Порядок її видачі затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 року № 32.
Така довідка безоплатно видається громадянам сільською, селищною або міською радою за місцем їх проживання в термін протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви. Серед реквізитів, які повинні міститися у довідці, зокрема, — вид цільового призначення земельної ділянки, розмір земельної ділянки у гектарах тощо. Довідка видається строком на п’ять років.
Отже, якщо продавець сільгосппродукції надав підприємству, яке є податковим агентом, копію чинної та належно складеної довідки, і дані цього документа свідчать про наявність у такої фізичної особи права на застосування пільги, встановленої пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, то підприємство-покупець не утримує податок з доходів, що виплачуються за сільськогосподарську продукцію.
Однак, слід нагадати, якщо розміри земельних ділянок перевищують норми, встановлені Земельним кодексом України, то такі доходи включаються платником податку до загального річного оподатковуваного доходу, підлягають відображенню у декларації про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року та оподатковуються за ставкою 18 відсотків, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

 

Порядок заповнення податкового розрахунку за ф. 1ДФ при виплаті доходу на користь ФО у вигляді поворотної фінансової допомоги

При виплаті доходу на користь фізичної особи у вигляді поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу «153» в податковому розрахунку за ф. 1ДФ відображається сума нарахованого доходу у графі 3а, сума виплаченого доходу — у графі 3, а у графі 4а (нарахований податок на доходи фізичних осіб) та графі 4 (перерахований податок на доходи фізичних осіб) проставляються нулі.

Згідно з п.п. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Відповідно до п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі – Порядок):

у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні;

у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом;

у графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством;

у графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету.

 

Оподаткування доходу, отриманого від продажу земельної ділянки

Державна фіскальна служба України листом  від 08.09.2016 р. № 9480/П/99-99-13-02-03-14 надала роз’яснення щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від продажу земельної ділянки, розмір якої перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України (далі — ЗКУ).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 ПКУ (пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).Відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 ЗКУ залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Згідно зі ст. 121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства — не більше2,0 га; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше0,25 га, в селищах — не більше0,15 га, у містах — не більше 0,10 гектара.

Відповідно до п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Також об’єктом оподаткування військовим збором (далі — збір) є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Ставка збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Разом з тим згідно із пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Враховуючи зазначене, у разі продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року земельної ділянки, що перебуває у власності фізичної особи понад три роки і її розмір перевищує норму безоплатної передачі, встановленої ст. 121 ЗКУ, то дохід, отриманий фізичною особою в частині такого перевищення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

 

Особливості оподаткування спадщини, отриманої фізичною особою резидентом та нерезидентом

Відповідно до Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент/нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється статтею 174 Кодексу, якою встановлено різні ставки для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та резидентського статусу.

За нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем –  нерезидентом від спадкодавця –  резидента, застосовується ставка 18%.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній, податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями — резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

Також доходи у вигляді вартості успадкованого майна є об’єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5%, крім тих, що не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Отже, дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий спадкоємцем — резидентом, який є членом сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за нульовою ставкою та не підлягає оподаткуванню військовим збором.

Водночас до вартості будь-яких об’єктів спадщини, одержаних спадкоємцем – нерезидентом від спадкодавця – резидента, незалежно від їх ступеня споріднення, застосовуються ставка податку на доходи  фізичних осіб у розмірі 18% та військового збору 1,5 %.

 

Продаж садового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований за окремими цивільно-правовими договорами, оподатковується ПДФО за ставкою 5%

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Разом з тим, дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з зазначених об’єктів нерухомості, або від продажу не зазначеного об’єкта нерухомості, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.

Отже, оподаткування доходу, отриманого від продажу вищезазначеного нерухомого майна залежить від кількості цивільно-правових договорів.

Тобто при продажу житлового (садового) будинку та земельної ділянки, на якій розташований такий будинок, окремими цивільно-правовими договорами, слід розглядати як продаж більш як одного з об’єктів протягом звітного податкового року з відповідним оподаткування за ставкою 5 %

 

Доходи у вигляді процентів, нарахованих на банківський депозит, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором

Згідно з п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 Кодексу встановлено, що термін «пасивні доходи» означає, зокрема доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок.

Доходи у вигляді процентів оподатковуються податком на доходи фізичних осіб згідно з нормами п. 170.4 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до п.п. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування.

Податковим агентом у строки, визначені Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу (у 2016 році – 18 відсотків), із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці.

Доходи, зазначені у п.п. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 Кодексу, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування.

Крім того, згідно з п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу оподаткування доходів військовим збором продовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Підпунктом 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка збору становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи викладене вище, доходи платника податку у вигляді процентів, які нараховані на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковуються у 2016 році податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків і військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Одночасно слід зауважити, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України).

Встановлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до Кодексу Верховною Радою України, а також сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень.

Відповідне роз’яснення розміщено у категорії 132.02 розділу «Письмові консультації» Загальнодоступного інформаційно – довідкового ресурсу ДФС (http://zir.sfs.gov.ua/).

 

Щодо права платника податку на податкову знижку у зв’язку з оплатою за навчання

Відповідно до ст. 166 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – декарація), яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 Кодексу).

Податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексом строки органу Державної фіскальної служби (далі – ДФС), в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).

Згідно з п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Кодексу платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти, для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати.

При цьому така сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу (суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень), в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

Оригінали зазначених у п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу документів не надсилаються органу ДФС, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого Кодексом (п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

На вимогу органу ДФС та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку на доходи фізичних осіб зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, фізична особа, яка має право скористатися податковою знижкою, на вимогу органу ДФС, крім декларації про майновий стан і доходи, надає: відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери; договір з навчальним закладом; довідку про отримані у звітному році доходи; документи, які підтверджують ступінь споріднення (у разі компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти члена сім’ї першого ступеня споріднення) тощо.

Для прискорення проведення органом ДФС розрахунку сум, що підлягають поверненню з бюджету, і забезпечення правильності визначення зазначених сум доцільно надавати копії зазначених документів.

Відповідне роз’яснення розміщено у категорії 103.06.03 розділу «Письмові консультації» Загальнодоступного інформаційно – довідкового ресурсу ДФС (http://zir.sfs.gov.ua/).

 

Інше

 

Минэкономразвития предлагает с 1 января 2017 г. облагать НДС импорт энергосберегающих материалов

Минэкономразвития обнародовало проект Закона «О внесении изменений в статью 197 Налогового кодекса Украины», которым предлагается с 1 января 2017 года исключить из НКУ нормы относительно освобождения от налогообложения энергосберегающие материалы, оборудование и комплектующие изделия, которые применяются налогоплательщиком для собственного производства, и если идентичные товары с аналогичными качественными показателями не производятся в Украине.

Как объясняют в Министерстве, несовершенное законодательное регулирование предоставления льгот при ввозе на таможенную территорию Украины энергосберегающих материалов не принесло ожидаемых результатов, государственный бюджет понес значительные потери.

По мнению авторов документа, его реализация будет способствовать установлению равных условий хозяйствования и конкуренции для субъектов, которые ввозят на таможенную территорию Украины энергосберегающие материалы, оборудование и комплектующие изделия.

По данным сайта МЭРТ.

Нюансы заключения и расторжения договора о признании электронных документов

Налоговики напомнили, что на сегодняшний день упрощен процесс заключения Договора о признании электронных документов, то есть плательщик заключает один договор с органом ГФС по основному месту учета, который предоставляет право подавать электронные документы в любой орган Службы, в котором он состоит на учете, сообщает ЛІГА:ЗАКОН .        Договор вступает в силу с момента его подписания сторонами и действует до окончания срока действия усиленных сертификатов открытых ключей. Если налогоплательщик подает в орган ГФС новые усиленные сертификаты ЭЦП, этот договор считается пролонгированным до окончания срока действия новых усиленных сертификатов ключей.        Контролирующий орган имеет право расторгнуть договор в одностороннем порядке, если налогоплательщик не предоставил новый усиленный сертификат открытого ключа вместо отмененных или в случае изменения налогоплательщиком места регистрации.        В случае если контролирующий орган в одностороннем порядке расторгнул соответствующий договор, то такие действия могут быть обжалованы в суд.        Плательщик налога, с которым расторгнут договор о признании электронных документов, имеет право до заключения нового договора подавать налоговую отчетность в порядке, предусмотренном подпунктами «а» и «б» п. 49.3 НКУ: лично или уполномоченным на это лицом;     отправлять по почте с уведомлением о вручении и с описью вложения.    Письмо ГФСУ от 13.04.2016 р. № 8224/6/99-99-11-02-02-15.
Електронний кабінет

Податкову звітність можна формувати в Електронному кабінеті Міндоходів України демонструє інформаційну новинку: кожний платник може облаштувати своє персональне автоматизоване робоче місце, в якому фіксуватимуть всю інформацію про його розрахунки з бюджетом. При цьому, щоб скористатися такою послугою достатньо мати комп’ютер, підключений до мережі Інтернет.
В Електронному кабінеті можна підготувати, заповнити і надіслати електронну звітність і відразу ж отримати квитанцію про її прийняття (або неприйняття). Ще одна зручність – податкову звітність подаватимуть одним пакетом, тобто декларацію з усіма додатками. На кожний прийнятий пакет документів надсилатимуть одну квитанцію про прийняття декларації. На цьому можливості сервісу не обмежуються: платник також зможе переглядати свої дані про стан розрахунків з бюджетом на конкретну дату та прогноз щодо платежів до кінця поточного року. Граничні ж терміни подачі документів та сплати податків нагадає «Календар платника».
Увійти до Електронного кабінету можна за адресою: http://kpp.minrd.gov.ua, або за гіперпосиланням «Електронний кабінет платника податків» на порталі Міндоходів, авторизувавшись за допомогою електронного цифрового підпису. Якщо ж такого ключа не маєте, то його можна отримати безкоштовно в пунктах реєстрації акредитованого Центру сертифікації електронних ключів Міндоходів. Їх, на щастя, в Україні нараховується 104. http://www.vobu.com.ua/ukr/news/view/26026

Як застосовуються штрафні санкції за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в контролюючих органах?

Статтею 117 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено фінансову відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби.
Зокрема, неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених ПКУ (пп. 63.3, 63.9 ст. 63, пп. 64.4 — 64.6 ст. 64, пп.65.1, 65.3 ст. 65, ст. 66 ПКУ):
тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, — 510 гривень.
У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення,-      тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, — 1020 гривень.     При цьому, складається податкове повідомлення-рішення за формою «Р», згідно з вимогами, установленими Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254.    Порушення, передбачені ст.117 ПКУ контролюючі органи виявляють у процесі проведення документальних перевірок.

 

В яких випадках та за чий рахунок здійснюється огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України?

За письмовим рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов’язки, огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися, якщо:
1) митна декларація не подана декларантом протягом строку, встановленого ст. 263 Митного кодексу України (далі – МКУ), за наявності достатніх підстав вважати, що ці товари переміщуються через митний кордон України з порушенням норм МКУ та інших законів з питань державної митної справи;
2) товари виявлено (знайдено) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і їх власник невідомий;
3) декларантом не виконуються обов’язки, встановлені ст. 266 МКУ.
Переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення проводиться у разі виявлення пошкодження або втрати митного забезпечення, накладеного на зазначені товари, транспортні засоби, чи за наявності інших видимих ознак можливого несанкціонованого доступу до товарів, що перебувають під митним контролем.Витрати, пов’язані з проведенням такого переогляду, несе власник зазначених товарів, транспортних засобів або уповноважена ним особа.
Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення.
Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов’язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Єдиний податок

Затверджено Порядок контролю за досягненням платниками єдиного податку — фізичними особами граничного розміру доходу

Кабінетом Міністрів України 13.07.2016 року затверджено постанову «Про затвердження Порядку здійснення органами доходів і зборів контролю за досягненням платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами — підприємцями) обсягу доходу, визначеного пунктом 296.10 статті 296 Податкового кодексу України».

Постановою визначено механізм здійснення фіскальними органами заходів податкового контролю за досягненням платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами) обсягу доходу понад 1 млн. грн., що зобов’язує їх застосовувати реєстратори розрахункових операцій при здійсненні готівкових розрахунків.

Для визначення граничного обсягу доходу враховуються в сукупності усі види доходів, які отримані платником єдиного податку від провадження підприємницької діяльності протягом календарного року незалежно від обраних видів діяльності.

Для здійснення податкового контролю використовується податкова інформація, зібрана та/або отримана контролюючими органами, та яка зберігається з урахуванням результатів її опрацювання в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами таких органів.

Для отримання податкової інформації контролюючі органи можуть:

- звертатися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин з письмовим запитом про подання податкової інформації;

- проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання стосовно платників єдиного податку.

З метою здійснення податкового контролю за досягненням платниками єдиного податку граничного обсягу доходу контролюючий орган може проводити документальну позапланову перевірку та фактичну перевірку.

Постанова КМУ від 13.07.2016 року № 439 «Про затвердження Порядку здійснення органами доходів і зборів контролю за досягненням платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами — підприємцями) обсягу доходу, визначеного пунктом 296.10 статті 296 Податкового кодексу України» опублікована в «Офіційному віснику України» від 26.07.2016 №56).

Як сплачувати єдиний податок у разі здійснення кількох видів господарської діяльності

Платники єдиного податку І та ІІ груп, які здійснюють кілька видів господарської діяльності, повинні застосовувати максимальний розмір ставки податку, встановленої для обраних видів діяльності. Це також стосується і ситуації, коли фізичні особи-підприємці-платники єдиного податку здійснюють діяльність на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради.

Так, для платників І групи максимальний розмір податку становить 10% мінімальної заробітної плати. Для платників ІІ групи – 20%. Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Нагадуємо, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців. Залежно  від виду господарської  діяльності, з розрахунку на календарний місяць, розмір ставки податку становить:

- для І групи платників – у межах  до 10% розміру мінімальної заробітної плати;

- для ІІ групи – у межах до 20% розміру мінімальної заробітної плати.

Порядок нарахування, розміри та строки сплати єдиного податку регулюються розділом XIV Податкового кодексу України.

 

Обмеження для платників єдиного податку першої групи

До першої групи платників єдиного податку належать фізичні особи-підприємці:

- які не використовують працю найманих осіб;

- які здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню.

Відповідно до п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу України до таких побутових послуг населенню відносяться виготовлення взуття за індивідуальним замовленням, а також послуги з його ремонту, виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням, виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням; виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням, виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням, виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням, виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням, додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням, послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів, виготовлення та в’язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням, а також послуги з їх ремонту, виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням та послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів, виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням та ремонт шкіряних галантерейних та дорожніх виробів, виготовлення меблів за індивідуальним замовленням, послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів, виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням, послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури, послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів, послуги з ремонту годинників, велосипедів, послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів, виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням, послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів, виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та послуги з ремонту ювелірних виробів, прокат речей особистого користування та побутових товарів, послуги з виконання фоторобіт, оброблення плівок, послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів, послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів, вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням, послуги перукарень, ритуальні послуги, послуги, пов’язані з сільським та лісовим господарством,  послуги домашньої прислуги, а також послуги, пов’язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням;

- та фізичні особи-підприємці, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень.

Яким документом фізична особа – підприємець може підтвердити отримання від підприємства готівкових коштів, якщо касовий апарат вона має право не застосовувати?

Звільнення від застосування РРО не звільняє підприємця від обов’язку видавати відповідні документи. Така вимога прямо передбачена Законом «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР, яким визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця.Тому, якщо підприємець отримав готівку за товар, йому достатньо виписати товарний чек на оплату товару у двох примірниках, один з яких залишається у підприємця

За яких умов ФОП платник ЄП може самостійно (добровільно) перейти на сплату ЄП, встановленого для інших груп?

Відповідно до п.п. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.

 

Як оподатковуються кошти від надання в оренду власного майна ФО у разі їх надходження на розрахунковий рахунок, за яким така особа веде розрахунки як платник ЄП першої або другої груп?

Фізична особа – підприємець, що здійснює діяльність з надання в оренду власної нерухомості, площа якої не перевищує норми, встановлені п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), може застосовувати спрощену систему оподаткування як платник єдиного податку другої групи за умови внесення до реєстру платників єдиного податку такого виду діяльності як надання в оренду нерухомого майна та надання цих послуг платникам єдиного податку та населенню.
Разом з цим, якщо на розрахунковий рахунок, відкритий фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи надходять кошти за договором оренди майна, укладеного фізичною особою як орендодавцем, при цьому у реєстрі платників єдиного податку не зазначено здійснення такого виду діяльності як надання в оренду нерухомого майна, то такий платник зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності. Кошти, отримані від надання в оренду майна, оподатковуються за встановленою ставкою єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до другої групи.
Здійснення такого виду діяльності як надання послуг з оренди платником єдиного податку першої групи, є порушенням умов застосування вказаної групи.
Оподаткування таких коштів здійснюється за встановленою ставкою єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Крім того, такий платник єдиного податку зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

 

До розділу     «Єдиний соціальний внесок»

 

Может ли ФЛП-пенсионер вернуть уплаченный ЕСВ

Плательщик уведомляет орган ГФС о получении статуса инвалида или пенсионера путем подачи письменного заявления произвольной формы с соответствующими подтверждающими документами.

Физические лица – предприниматели, которые избрали упрощенную систему налогообложения, самостоятельно определяют суммы, на которые начисляется единый взнос, но не больше максимальной величины базы начисления единого взноса, установленной Законом № 2464. При этом сумма единого взноса не может быть меньшей за размер минимального страхового взноса.

ФЛП-единщики формируют и подают в органы доходов и сборов Отчет сами за себя один раз в год до 10 февраля года, следующего за отчетным периодом. Отчет о суммах начисленного дохода застрахованных лиц и суммы начисленного единого взноса подается по форме № Д5 согласно приложению 5 к этому Порядку № 435 с указанием типа формы «исходная».

Налоговики считают, если единщик не воспользовался правом на освобождение от уплаты ЕСВ и самостоятельно подал Отчет о суммах начисленного дохода застрахованных лиц и суммы начисленного единого взноса за прошлые годы (2014-2015 гг.), то оснований для возврата средств по уплате единого взноса за эти годы нет, поскольку указанные в отчете по ЕСВ суммы могли быть использованы для исчисления и назначения такому предпринимателю страховых выплат. А Порядок № 435 не устанавливает порядка исправления

 

Чи є базою нарахування ЄВ суми допомоги по вагітності та пологах, отримані з бюджету або фонду соціального страхування ФОП та особами, які провадять незалежну професійну діяльність та не використовують найману працю?

Не є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування сума допомоги по вагітності та пологах, отримана з бюджету або фонду соціального страхування фізичними особами — підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність та не використовують найману працю.

Чи вважається податковим боргом сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у встановлені строки?

Відповідно до підпункту 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Отже, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у встановлені строки, не вважається податковим боргом, а є недоїмкою.

Відповідне питання – відповідь розміщене у підкатегорії 134.01 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі: «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».

 

Як виправити помилку у поданому звіті з ЄСВ до закінчення терміну подання

Відповідно до п. 1 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі – Порядок №435), страхувальники зобов’язані формувати та подавати до контролюючих органів Звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.

Згідно з п. 1 розділу V Порядку №435 при виявленні помилки у Звіті до закінчення терміну подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до фіскального органу за місцем обліку.

Якщо страхувальником до закінчення терміну подання Звіту подаються лише окремі таблиці за поточний звітний період Звіту зі статусом «скасовуючи», «додаткова» цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

Таким чином, зауважимо, що чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності.

 

Чи звільняються спрощенці від сплати єдиного внеску за періоди, в яких не отримували дохід?

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП платники ЄП.

Для ФОП платників ЄП ЄВ нараховується – на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок – це сума ЄВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов’язкова ставка ЄВ що дорівнює 22 відс. бази нарахування.

ЄВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону № 2464 право на звільнення від сплати ЄВ за себе мають ФОП платники ЄП за умови, що вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Таким чином, ФОП платники ЄП сплачують ЄВ за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні. Виключенням є ФОП платники ЄП за умови, що вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися уЗагальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 301).

 

Знайшли помилку у поданому звіті з ЄВ до закінчення терміну подання – подайте повторно

Відповідно до п. 1 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі — Порядок №435), страхувальники зобов’язані формувати та подавати до контролюючих органів Звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску (далі — Звіт) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.

Згідно з п. 1 розділу V Порядку №435 при виявленні помилки у Звіті до закінчення терміну подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до фіскального органу за місцем обліку.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності.

Якщо страхувальником до закінчення терміну подання Звіту подаються лише окремі таблиці за поточний звітний період Звіту зі статусом «скасовуючи», «додаткова» цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

 

 

Поділіться своїми думками

© 2013 Богодухівська міська рада. Всі права захищені.
Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без письмового дозволу заборонено.
Создание сайтов студия Art-Lemon.