internet buy 10k followers on photo instagram
purchasing 100k followers and likes on instagram
buy 5000 instagram followers additional hints
do you know same day online loans in Waco TX
best place to buy check my site real 5000 followers
1000 instagram buy followers on website
instagram Followers review
do you know make a quick online loan with guaranteed approval
Переглядiв: 8

Податкове законодавство

Громадяни повинні сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у декларації про майновий стан і доходи, до 31 липня (включно)

Фізичні особи, які не зареєстровані як фізичні особи – підприємці, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, відповідно до Податкового кодексу України зобов’язані сплатити суму податкових зобов’язань, зазначену у поданій декларації про майновий стан і доходи, до 01 серпня року, що настає за звітним.

Отже, за результатами 2018 року останній день сплати – 31 липня 2019 року (включно).

Нагадуємо, що фізичні особи виконують свої зобов’язання як зі сплати податку на доходи фізичних осіб, так і військового збору.

 Звертаємо увагу, що у зв’язку із введенням з 01.01.2019 у дію нових кодів бюджетної класифікації порядок сплати фізичними особами податкових зобов’язань, зазначених у податковій декларації, змінено. Отже, платник податку – фізична особа, якийзобов’язаний подати податкову декларацію, визначити та сплатити свої податкові зобов’язання, сплачує їх за кодами платежу:

«11010500» – «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;

«11011001» – «військовий збір, що сплачується за результатами декларування».

Слід зазначити, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, на суми такого зобов’язання нараховується пеня.

Змінено формат даних та структуру Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів – лічильників рівня пального у резервуарі

Внесено зміни до Формату даних та структури Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів – лічильників рівня пального у резервуарі. Відповідний наказ Міністерства фінансів України від 18 червня 2019 року № 248 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 27 листопада 2018 року № 944» зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 червня 2019 року за № 676/33647.

Також у новій редакції викладено Довідки:

про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри;

про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального.

Для забезпечення виконання передбачених Податковим кодексом  обов’язків суб’єктами господарювання щодо подання документів в електронному вигляді стосовно обігу палива, зазначені вище форми довідок були розміщені 27 червня 2019 року на офіційному вебпорталі ДФС за адресою: www.sfs.gov.ua в розділі Електронні форми документів підрозділ Акцизний податок (рекомендовані форми електронних документів).

Нагадаємо, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628) внесені зміни до норм Податкового кодексу України (далі – Кодекс), які набирають чинності з 01 липня 2019 року.

Для забезпечення реалізації норм підпунктів 230.1.2 – 230.1.4 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, із змінами внесеними Законом № 2628, прийнятий наказ Міністерства фінансів України від 18 червня 2019 року № 248 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 27 листопада 2018 року № 944», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 червня 2019 року за № 676/33647.

До уваги платників: типові помилки при заповненні заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами

Державна фіскальна служба України за результатами обробки отриманих заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними (форма J/F 1304901) повідомляє про типові помилки, які припускають платники при її заповненні:

1. На заяву на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, додатково до кваліфікованого електронного підпису керівника юридичної особи або уповноваженої особи, фізичної особи – підприємця або його представника накладається кваліфікований електронний підпис бухгалтера та печатка, що призводить до неприйняття документу.

2. У колонці 14 зазначається ідентифікатор об’єкта оподаткування, відсутній в інформації про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, про які до контролюючого органу направлено повідомлення відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, що призводить до неприйняття документу.

Увага! маєте відокремлені підрозділи – платіть ПДФО до відповідних бюджетів

Головне управління ДФС у Харківській  області нагадує, що  згідно з п. 168.4  ст.168 ПКУ податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України.

Статтею 64 БКУ визначено, що податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються працівникам такого суб’єкта господарювання.

Суми ПДФО, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (пп. 168.4.3 ПКУ).

Якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Згідно з п. 63.3 ст. 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» із змінами та доповненнями (далі – Порядок).

Так, п.п. 7.1 п. 7 Порядку визначено, якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Отже, якщо платник податку має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) в різних регіонах (районах), в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку зобов’язаний стати на облік як платник окремих видів податків та перераховувати ПДФО із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких структурних підрозділів (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Послуги нерезиденту – податковий кредит та правила відображення у звітності з ПДВ

Щодо оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, то ст. 208 Податкового Кодексу України (далі — Кодекс) встановлені правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі-резиденту.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 цього Кодексу (п. 208.2 ст. 208 Кодексу).

При цьому, отримувач послуг складає та реєструє в ЄРПН податкову накладну.

Якщо податкову накладну, складену на підставі п. 208.2 ст. 208 Кодексу зареєстровано в ЄРПН своєчасно, то вже на дату складання вона дає отримувачу послуг право на податковий кредит, а якщо податкову накладну зареєстровано в ЄРПН з порушенням строків, податковий кредит відображається у періоді реєстрації такої податкової накладної.

У випадку безоплатно отриманих послуг від нерезидента база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін.

У декларації з ПДВ послуги від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, відображаються у наступних рядках:

1.  Податкові зобов’язання у рядку 6 декларації з ПДВ. У Додатку Д5 такі податкові зобов’язання не розшифровуються.

 2. Податковий кредит у рядку 13 декларації з ПДВ. У Додатку Д5 такий податковий кредит не розшифровується.

Операції з постачання платником ПДВ маркетингових послуг є об’єктом оподаткування ПДВ

ДФС нагадує, що маркетингові послуги (маркетинг) – це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Норми обумовлені п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ (п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ).

Пунктами 186.2 та 186.3 ст. 186 ПКУ маркетингові послуги як окремий вид послуг для оподаткування ПДВ не визначено.

Водночас, відповідно до п. 186.4 ст. 186 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п. 186.2 і п. 186.3  ст. 186 ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, операції з постачання платником ПДВ – резидентом маркетингових послуг є об’єктом оподаткування ПДВ, незалежно від того кому вони надаються – резиденту чи нерезиденту.

Типові помилки при заповненні заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами

ДФС України за результатами обробки отриманих заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними (форма J/F 1304901), повідомила про типові помилки, які припускають платники при їх заповненні:

1. На заяву на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, додатково до кваліфікованого електронного підпису керівника юридичної особи або уповноваженої особи, фізичної особи – підприємця або його представника накладається кваліфікований електронний підпис бухгалтера та печатка, що призводить до неприйняття документу.

2. У колонці 14 зазначається ідентифікатор об’єкта оподаткування, відсутній в інформації про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, про які до контролюючого органу направлено повідомлення відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, що призводить до неприйняття документу.

Інформація розміщена на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/384829.html

До уваги неприбуткових установ та організацій

ДФС повідомляє, що 29 травня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 423 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440» (далі — постанова № 423).

У зв’язку із змінами, внесеними Законами України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» (далі — Закон № 2245) та від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі — Закон № 2628), постанову Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру» (далі — постанова № 440) та Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі — Порядок) приведено у відповідність до чинних положень Податкового кодексу України (далі — ПКУ), зокрема уточнено умови включення релігійних організацій до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі — Реєстр), скорочено строк розгляду контролюючими органами реєстраційних заяв неприбуткових організацій та спрощено процедуру включення їх до Реєстру.

Так, до пункту 2 постанови № 440 внесено зміни, які передбачають, що релігійні організації, включені до Реєстру на день набрання чинності Законом України від 17 липня 2015 року № 652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій», які відповідають вимогам абзацу другого підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПКУ, включаються контролюючим органом до нового Реєстру із присвоєнням відповідної ознаки неприбутковості.

Також постановою № 423 уточнено редакцію абзацу першого пункту 4 Порядку, яким передбачено, що до Реєстру включаються неприбуткові організації – юридичні особи за кодом згідно із ЄДРПОУ, які включені до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, та юридичні особи за кодом згідно з ЄДРПОУ, для яких законом встановлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до зазначеного Єдиного державного реєстру.

Пунктом 7 Порядку, який викладено у новій редакції, визначено, що контролюючий орган здійснює включення неприбуткової організації до Реєстру за умови відповідності такої організації вимогам, визначеним підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПКУ. Таким чином, з Порядку вилучені положення, які дублювали норми ПКУ щодо переліку вимог, необхідних для включення неприбуткової організації до Реєстру.

Суттєвих змін зазнав пункт 8 Порядку, зокрема щодо значного скорочення строку розгляду контролюючим органом реєстраційної заяви за формою № 1-РН та прийняття у цей строк відповідного рішення — протягом 3 робочих днів з дня отримання реєстраційної заяви контролюючим органом (замість раніше передбачених 14 календарних днів).

Додаток 1 до Порядку «Реєстраційна заява платника податку» (форма № 1-РН) викладений у новій редакції та передбачає зазначення відомостей щодо місцезнаходження неприбуткової організації.

Порядок доповнено новим пунктом 12¹, яким передбачено можливість для неприбуткових організацій звертатись до контролюючого органу із запитом про отримання витягу з Реєстру.

Запит про отримання витягу з Реєстру за формою згідно із додатком 3 подається особисто представником неприбуткової організації чи уповноваженою на це особою або надсилається поштою контролюючому органу за основним місцем обліку неприбуткової організації. Усі розділи запиту підлягають заповненню. У запиті зазначається код згідно із ЄДРПОУ неприбуткової організації, який є критерієм пошуку відомостей у Реєстрі. Запит обов’язково повинен бути підписаний керівником або особою, яка має право підпису документів неприбуткової організації, із зазначенням дати. Неприбуткові організації, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати запит засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Порядок також доповнено додатком 3 «Запит про отримання витягу з Реєстру неприбуткових установ та організацій», який подається неприбутковою організацією до контролюючого органу відповідно до пункту 12¹ Порядку, у разі необхідності отримання такою неприбутковою організацією витягу з Реєстру щодо відомостей про її перебування в Реєстрі або повідомлення про відсутність таких відомостей.

Крім того, у пункті 16 Порядку уточнено норму абзацу п’ятого щодо виключення з Реєстру неприбуткової організації, що припиняється, та визначено, що виключення неприбуткової організації з Реєстру здійснюється на підставі рішення контролюючого органу в разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення неприбуткової організації (в результаті її ліквідації, злиття, приєднання, поділу або перетворення).

У разі зміни місця податкової адреси ФОП — платника єдиного податку, необхідно зареєструвати нову книгу обліку доходів

ДФС повідомляє, що облік доходів платники єдиного податк уведуть у книзі обліку доходів.     Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість,затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 (далі – Порядки).

Книга обліку доходів (доходів і витрат) ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.     У разі обрання платником податку ведення книги в паперовому вигляді книга прошнурована та пронумерована безоплатно реєструється в контролюючому органі.

Книга засвідчується підписом керівника або заступника керівника контролюючого органу та скріплюється печаткою.
У разі обрання платником податку ведення книги в електронній формі контролюючий орган за основним місцем обліку реєструє заяву про обрання способу ведення книги в електронній формі в реєстрі поданих заяв та протягом 3 робочих днів формує і надсилає платнику податку повідомлення про реєстрацію книги із зазначенням реєстраційного номера книги та дати її реєстрації.

Дані книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.
У разі зміни податкової адреси (місця проживання), пов’язаної зі зміною адміністративного району, фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку необхідно зареєструвати нову книгу у контролюючому органі за новиммісцем обліку. У разі зміни податкової адреси (місця проживання) в межах одного адміністративного району фізична особа – підприємець – платник єдиного податку продовжує здійснювати записи наростаючим підсумком у зареєстрованій книзі.

Обчислення та сплата податку на нерухоме майно

ДФС нагадує, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік (п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПКУ).

Враховуючи норми чинного законодавства, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єктів нежитлової нерухомості сплачується: юридичними особами — поквартально протягом 2019 року; фізичними особами – у 2019 році за 2018 рік.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію за встановленою формою, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Фізичним особам контролюючий орган за місцем  податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості за 2018 рік за ставками та з використанням пільг, які були законодавчо визначені у цей період.

Пільгові розміри майна, на які не застосовується ставка податку, становлять:

-для квартири/квартир незалежно від їх кількості – 60 кв. м

-для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – 120 кв. м

-для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – 180 кв. м. ( п.266.4 статті 266 Податкового кодексу України).

Пільги з податку на нерухомість для фізичних осіб не застосовуються до:

- об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої ПКУ;

- об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Обчислення та сплата транспортного податку

ДФС нагадує платникам податків, що об’єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається Міністерством  економічного, соціального розвитку і торгівлі станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року Міністерство  економічного, соціального розвитку і торгівлі на своєму офіційному веб-сайті розміщує перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Перелік містить дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн.  за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Фізичним особам податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою — платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування:

а) фізичними особами — протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами — авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Інформацію щодо платників, у яких є податковий борг можна переглянути на веб-порталі ДФС

ДФС інформує, що на  офіційному веб-порталі ДФС в електронному сервісі «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера» зазначається інформація про наявність загального боргу платника податків.

Інформацію щодо наявності податкового боргу у платника податків можна перевірити, ввівши його код ЄДРПОУ або точну назвув одне з полів  і система здійснить пошук по ряду баз даних, доступних для публічного використання та повідомить про результати пошуку.

Оновлення інформації на веб-порталі щодо стану розрахунків платника податків з бюджетом (про наявність заборгованності) відбувається щоденно, крім вихідних та святкових днів, після проведення розрахунків зведених показників в центральній базі даних за результатами попереднього банківського дня.

Меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету надає платнику податків шляхом використання електронного цифрового підпису, що сертифікований у будь-якому акредитованому центрі сертифікації ключів, доступ до своїх особових рахунків із сплати податків, зборів та інших платежів.

Разом з цим,  на офіційному веб-порталі ДФС щомісячно оприлюднюється інформація про платників податків, які мають податковий борг. З цією інформацією можна ознайомитись за посиланням: Головна/Відкриті дані/Інформація про суб’єктів господарювання, які мають податковий борг.

Правильно заповнюйте платіжні документи на сплату ЄСВ

ДФС повідомляє що  заповнення платіжних документів на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) визначено Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666.
При сплаті єдиного внеску поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином:

у полі № 1 – зазначається службовий код («*»);

у полі № 2 – друкується розділовий знак «;» та код виду сплати («101» – Сплата суми єдиного внеску);

у полі № 3 – друкується розділовий знак «;» та код за ЄДРПОУ платника, який здійснює сплату;

у полі № 4 – друкується розділовий знак «;» та роз’яснювальна інформація про призначення платежу;

у полі № 5 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється;

у полі № 6 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється;

у полі № 7 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється.

Відповідно до п. 15 додатка 7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ  від 21.01.2004 №22 із змінами та доповненнями, при заповненні реквізита «Отримувач»:
- зазначається повне або скорочене найменування отримувача, яке міститься в Єдиному державному реєстрі або в Єдиному банку даних юридичних осіб,або в реєстраційному документі;

-  зазначається прізвище, ім’я, по батькові отримувача, що відповідає прізвищу, імені, по батькові отримувача, яке містить паспорт громадянина України (або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів);

-  під час сплати платежів до бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім’я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації.  Зазначений порядок розповсюджується і на платників ЄВ.
При цьому, відповідно до част.6  ст. 9 Закону № 2464 для зарахування ЄВ в органах  казначейської служби відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів.
Єдиний внесок не належить до доходів бюджету, тому код бюджетної класифікації не вказується, а у полі «Отримувач» платіжного доручення зазначаються найменування органу ДФС та його код ЄДРПОУ.

Податок за земельну ділянку, надану у власність ФО – засновнику фермерського господарства для ведення фермерського господарства сплачує така фізична особа

ДФС повідомляє, що  платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні — ст.ст. 269, 270 ПКУ.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Оскільки платником земельної ділянки є власник земельної ділянки, то фізична особа — засновник фермерського господарства, що отримала правовстановлюючий документ на земельну ділянку, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки – для ведення фермерського господарства, сплачує земельний податок за вказану земельну ділянку.

Нагадуємо, що нарахування сум земельного податку фізичним особам здійснюється контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення суми податку — п. 286.5 ст. 286 ПКУ.

Заповнення уточненого Податкового розрахункуформи № 1ДФ

ДФС інформує платників, що порядокзаповнення податковими агентами  уточненого Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку  за  формою № 1ДФ є таким же, як  і порядок заповнення звітного нового  Податкового розрахунку ф. №1ДФ (затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4).
Звітний новий та уточнюючий податкові розрахунки подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до податкового агента.
Коригування показників розд. I:

-для виключення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 указати «1» — на виключення рядка;

-для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати «0» — на введення рядка;

Тобто, для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно виключити помилкову інформацію та ввести правильну інформацію, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується «1» — рядок на виключення, а в другому – «0» — рядок на введення.

Коригування показників розд. II:

підрозділ «Оподаткування процентів»:

для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Оподаткування процентів — виключення**» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Оподаткування процентів» відобразити правильну інформацію;

підрозділ «Оподаткування виграшів (призів) у лотерею»:

для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Оподаткування виграшів (призів) у лотерею — виключення***» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Оподаткування виграшів (призів) у лотерею» відобразити правильну інформацію;

підрозділ «Військовий збір»:

для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Військовий збір — виключення****» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Військовий збір» відобразити правильну інформацію.

Мінфін затвердив узагальнюючу податкову консультацію з деяких питань оподаткування ПДФО

ДФС інформує, що Міністерство фінансів України наказом від 26.04.2019 №181 затвердило Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором суми доходу, виплаченого роботодавцем працівнику за товари (роботи, послуги), що були придбані таким працівником за рахунок власних готівкових коштів.

Питання: Чи включаються до складу оподатковуваного доходу та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором суми доходу, виплачені роботодавцем працівнику за товари (роботи, послуги), що були придбані таким працівником за рахунок власних готівкових коштів?

Відповідь:

Щодо встановлення роботодавцем трудових обов’язків працівника

 Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України (далі — Кодекс) працівник — фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП).

Відповідно до статті 21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний, зокрема, роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під розпис про умови праці (пункт 1 статті 29 КЗпП). Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (статті 30, 31 КЗпП).

Отже, у разі якщо придбання товарів (робіт, послуг) здійснюється в рамках трудових обов’язків працівника, то незалежно від того, чи видані кошти під звіт, чи витрачені з такою метою власні кошти працівника, які потім відшкодовані роботодавцем, такі відносини слід розглядати з урахуванням вимог законодавства про працю.

Щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

У разі придбання працівником за власні готівкові кошти або з використанням власних платіжних карток товарів для потреб підприємства, використання власних коштів у відрядженні до бухгалтерської служби подається у визначені законодавством строки Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, форму та Порядок складання якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 350).

Якщо керівник підприємства підтвердив доцільність та обґрунтованість здійснених працівником витрат та затвердив зазначений Звіт, бухгалтерська служба відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, відображає у бухгалтерському обліку зобов’язання перед підзвітною особою, визнане підприємством, за кредитом субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Враховуючи викладене, у разі дотримання вищенаведених вимог щодо підтвердження роботодавцем доцільності та обґрунтованості здійснених працівником витрат у зв’язку з виконанням дорученої йому роботи (трудової функції), виплачена сума компенсації за придбані товари (роботи, послуги) за рахунок власних коштів на користь роботодавця не є доходом для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Громадянам час сплачувати за землю

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Щодо пільг зі сплати земельного податку, то відповідно до п. 281.1 ст. 281 ПКУ від сплати податку звільняються такі категорії громадян: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Законодавством встановлено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм, а саме: для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;  для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.

Якщо фізична особа має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то вона до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.

Оскільки фізичні особи (громадяни) несуть відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання, то якщо вони протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення не сплачують узгоджену суму грошового зобов’язання з плати за землю, такі платники податків притягуються до відповідальності у вигляді штрафу та пені.

Нагадаємо, що розміри ставок земельного податку, встановлені рішеннями місцевих рад, оприлюднені на сайті ДФС України

Обіг готівки відтепер без штрафних санкцій

ДФС інформує, про відміну застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки. Скасування відповідних норм передбачено Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019 (далі – Указ № 418). Ним визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Указ Президента України від 12 червня 1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами (далі – Указ № 436).

Отож нагадаємо, які саме штрафи за порушення норм обігу готівки, втратили актуальність:

► за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах – у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

► за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки – у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

► за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов’язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин – соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості – в розмірі здійснених виплат;

► за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів – у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;

► за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, – у розмірі сплачених коштів;

► за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням – у розмірі витраченої готівки;

► за невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах – у п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого невстановлення.

Увага! З 1 липня 2019 року почнуть діяти зміни щодо акцизного податку

Головне управління ДФС у Харківській області  звертає увагу, що згідно з підрозділом 5 розділу XX ПКУ суб’єкти господарювання, які з 01.07.2019 р. відповідатимуть визначенню «платник акцизного податку»,зобов’язані:

- з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року;

- до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року;

- протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 липня 2019 року, подати до контролюючого органу акт проведення інвентаризації обсягів залишків спирту етилового станом на початок дня 1 липня 2019 року із зазначенням адрес об’єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків спирту етилового, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишків спирту етилового, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об’єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об’єктів.

Усі діючі РРО будуть включені до Реєстру

Головне управління ДФС у Харківській області повідомляє, що 19 квітня 2019 року набрав чинності наказ Miнicтepcтвa фiнансiв України від 13.02.2019 №  64 «Про затвердження порядків ведення реєстру екземплярiв реєстраторiв розрахункових операцiй та реєстру центрів сервiсного обслуговування реєстраторiв розрахункових операцій» (далi — Наказ № 64). Цей документ опубліковано 19.04.2019 в інформаційному бюлетні «Офіційний вісник України» № 30.

Відповідно до прийнятого Наказу № 64 Державна фіскальна служба України  не пізніше двох мiсяцiв, наступних за місяцем набрання цим наказом чинності, формує реєстр екземплярiв РРО (дай — Реєстр РРО). До цього Реєстру РРО будуть включені всі екземпляри реєстраторiв розрахункових операцiй, якi зареєстрованi в органах ДФС i перебувають в експлуатації (крiм тих РРО, що зареєстровані для господарських одиниць чи суб’єктів господарювання iз мiсцезнаходженням на тимчасово окупованих територiях) або перебували в експлуатацii на дату набрання чинності цим наказом. При цьому кожному РРО буде присвоєно реєстрацiйний номер.

Якщо ж касові апарати, поставка яких була здійснена до набрання чинностi Наказом № 64 та строк служби яких не сплив, не були включені до Реєстру РРО, то виробники (постачальники) повинні надати заяву про таке включення протягом трьох місяців, наступних за місяцем набрання чинності Наказом № 64.

Якщо ж таку заяву до органу ДФС про реєстрацію РРО надає суб’єкт господарювання – користувач РРО , то до заяви додаються копії документів, які підтверджують факт купівлі або безоплатного отримання реєстратора у власність. А також іншого документа, що підтверджує право власності або користування, копії паспорта (формуляра) РРО та паспорта модему (у разі застосування зовнішнього модему). На пiдставi зазначених документів орган ДФС включає РРО до Реєстру РРО.

При цьому первинне наповнення реєстру центрів сервісного обслуговування (дай — Реєстр ЦСО) РРО інформацією про центр сервiсного обслуговування (далі — ЦСО) РРО здiйснюється на пiдставi заяв виробникiв (постачальникiв) протягом двох місяців після набрання чинності Наказом № 64.

Водночас ЦСО, який укладає договiр про технічне обслуговування та ремонт РРО, що вперше буде реєструватись в органах ДФС, на момент укладання такого договору має бути включений до Реєстру ЦСО.

 

Реалізація пального з 01 липня 2019 року

Головне управління ДФС у Харківській області повідомляє, що відповідно до абз.2  п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 ПКУ, зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 23.11.2018 року № 2628 — VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», з 01.07.2019 визначено, зокрема, що реалізація пального для цілей розд. VI ПКУ – це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

- до акцизного складу;

- до акцизного складу пересувного;

-  для власного споживання чи промислової переробки;

-  будь-яким іншим особам.

       Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

- у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

- при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Адміністрування екологічного податку в частині викидів двоокису вуглецю в 2019 році

Головне управління ДФС у Харківській області повідомляє, що ДФС України листом від 26.04.2019 № 13932/7/99-99-12-03-04-17 надала для використання у роботі роз’яснення з питання  особливостей адміністрування екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря в частині викидів двоокису вуглецю, а також умовні приклади розрахунку обсягів викидів двоокису вуглецю енергетичними установками від спалювання різних видів палив.

.

Увага! Зміни в ліцензуванні з 01 липня 2019 року

Головне управлінні ДФС у Харківській області повідомляє, що з 01.07.2019 набувають чинності зміни до ПКУ, внесені Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон), в частині запровадження ліцензування певних видів господарської діяльності та введення в дію Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального.

У зв’язку з цим повідомляємо, що згідно з Законом:

- ліцензії на право виробництва пального видаються, призупиняються та анулюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику;

- ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п’ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України;

- ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років;

- ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб’єкта господарювання терміном на п’ять років.

Також повідомляємо, що з 01.07.2019 набувають зміни до статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», згідно з якими до суб’єктів господарювання застосовуватимуться фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- виробництва пального без наявності ліцензії – 1 000 000 гривень;

- оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії – 500 000 гривень;

- роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії – 250 000 гривень.

Податок на прибуток: прискорена амортизація основних засобів без помилок

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів (далі – ОЗ)   та інших необоротних активів (далі – НА)використовуються з урахуванням пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України (далі — Кодекс).

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта ОЗ в бухгалтерському обліку:

- менше ніж мінімально допустимі строки амортизації ОЗ та інших НА, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

- дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об’єкта ОЗ, встановлені в бухгалтерському обліку.

Згідно з положеннями Кодексу платникам податку надано право застосування мінімально допустимого строку амортизації (два роки) ОЗ четвертої групи (машини та обладнання) (з 01.01.2017 р.)

Пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що платники податку на прибуток під час розрахунку амортизації за прямолінійним методом щодо ОЗ четвертої групи можуть використовувати починаючи з 01.01.2017 р. мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки, якщо витрати на придбання таких ОЗ понесені (нараховані) платником податків після 01.01.2017 р. та в разі, якщо для таких ОЗ одночасно виконуються вимоги:

- ОЗ не були введені в експлуатацію та не використовувалися на території України;

- ОЗ введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р.;

- ОЗ використовуються у власній господарській діяльності та не продаються або не надаються в оренду іншим особам (за виключенням платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).

У разі недотримання зазначених вимог до закінчення періоду нарахування амортизації з використанням мінімально допустимого строку амортизації, визначеного у п. 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, починаючи з дати введення їх в експлуатацію, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання ОЗ у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов’язаний:

- збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації ОЗ відповідно до цього пункту протягом податкових (звітних) періодів, у яких здійснювалося нарахування амортизації із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації ОЗ, визначених у цьому пункті;

- зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких ОЗ відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу за відповідні податкові (звітні) періоди.

Під час застосування положень п. 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу норми п. 138.3 ст. 138 Кодексу не застосовуються в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації ОЗ.

Таким чином, платник податку на прибуток має право застосувати у податковому обліку мінімально допустимий строк амортизації (два роки) для ОЗ четвертої групи (машини та обладнання) незалежно від строку корисного використання таких ОЗ з метою амортизації у бухгалтерському обліку за умови, що виконуються вимоги, передбачені п. 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

З 1 травня 2019 року стартувала реєстрація акцизних складів

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі — Закон № 2628) внесено, зокрема, зміни та доповнення до статей 14, 212, 230, 232 Кодексу.

Зазначеними змінами, які набудуть чинності з 1 липня 2019 року, Кодекс доповнено поняттями акцизного складу пересувного і розпорядника акцизного складу пересувного, викладено у новій редакції поняття акцизного складу і розпорядника акцизного складу, розширено визначення платника акцизного податку, змінено порядок реєстрації та роботи акцизних складів, встановлено, що ведення обліку обсягів пального або спирту етилового здійснюється у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового(далі — СЕАРП та СЕ).

Так з 01.07.2019 наступні норми Кодексу застосовуються у такому формулюванні.

Відповідно до пп.212.1.15 п.212.1 ст.212 Кодексу особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий є платником акцизного податку.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового (пп.212.3.4 п.212.1 ст.212 Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14 Кодексу, реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Поняття «реалізація спирту етилового» застосовується виключно для суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва спирту етилового.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Відповідно до п.п.14.1.6 п.14.1 ст.14 Кодексу, акцизний склад — це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі — приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання — платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Відповідно до п.п.14.1.224 п.14.1 ст.14 Кодексу розпорядник акцизного складу — суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

СЕАРП та СЕ запроваджується з 1 липня 2019 року з урахуваннямперехідних положень, визначених пунктами 22-24 підрозділу 5 розділу XX Кодексу, якими встановлено наступне.

Платники податку зобов’язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Суб’єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов’язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Отже, з 1 травня 2019 року вводиться Реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, за допомогою якого буде здійснюватися реєстрація платників акцизного податку-розпорядників акцизних складів/акцизних складів пересувних, акцизних складів/акцизних складів пересувних.

Звертаємо увагу, що Законом №2628 передбачено внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», згідно з якими з 01 липня 2019 року запроваджується ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють, зокрема, діяльність із зберігання пального.

При реєстрації акцизних складів та РРО в СЕАРП та СЕ — не забудьте про 20-ОПП

З огляду на зміни у податковому законодавстві, зокрема, щодо реєстрації акцизних складів у СЕАРП та СЕ, які наберуть чинності з 1 липня цього року, ДФС нагадує:

У вас з’явився новий об’єкт оподаткування, ви переїхали чи хочете закрити старий – не забудьте повідомити про це контролюючі органи за місцем податкової «прописки». Для цього знадобиться форма 20-ОПП, тобто Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти пов’язані з оподаткуванням або через які ведеться діяльність.

Відповідно розділу VIII Порядку обліку платників податків повідомлення за ф.№20-ОПП і зборів подається до контролюючого органу за основним місцем обліку та можете бути направленим у паперовому вигляді або засобами електронного зв’язку в електронній формі.

Звертаємо вашу увагу, що під час реєстрації (перереєстрації/ анулювання реєстрації) РРО, КОРО та акцизних складів здійснюється звірка з даними Єдиного банку даних про об’єкти оподаткування.

Відсутність об’єкту оподаткування або наявність в ньому неповної або помилкової інформації (наприклад, не зазначено код за КОАТУУ місцезнаходження об’єкта), перешкоджає процедурі реєстрації РРО та акцизних складів в СЕАРП та СЕ.

 З огляду на це, просимо вас провести інвентаризацію об’єктів оподаткування та, у разі необхідності, подати оновлені дані.

А також, нагадуємо, що інформацію про всі свої об’єкти оподаткування Ви можете переглянути в приватній частині Електронного кабінету.

Тож, шановні платники, дотримуйтесь норм податкового законодавства та не забувайте, що інформувати контролюючий орган про всі об’єкти оподаткування, не лише ваше право, а й обов’язок, встановлений п.63.3 ст.63 глави 6 Податкового кодексу України.

Ліцензія на право виробництва, зберігання та реалізацію пального. Що потрібно для її отримання

ДФС нагадує, що з 01 липня 2019 запроваджується ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним(відповідно до змін передбачених Законом №2628 до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

Так, з урахуванням зазначених законодавчих змін, всім суб’єктам, незалежно від форми власності, які планують здійснювати господарську діяльність з виробництва, зберігання, оптової чи роздрібної торгівлі палива потрібно отримати ліцензію.

Ліцензії видаються терміном на п’ять років за заявою суб’єктів господарювання, до якої додається пакет документів (завірені копії засновницьких документів, договору з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією, документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, тощо).

Копії таких документів не подаються при наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначені в заяві на видачу ліцензії на право виробництва пального.

Якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, а не заявнику, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

Зверніть увагу, відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Повний перелік документів для отримання ліцензії:

-на виробництво пального;

-зберігання, оптову чи роздрібну торгівлю пального

До уваги громадян, які змінили адресу реєстрації місця проживання або прізвище, ім´я, по батькові!

Звертаємо увагу громадян, що в разі зміни даних (наприклад зміна місця проживання, зміна прізвища, імені, по батькові, тощо) всі фізичні особи – платники податків зобов’язані протягом місяця з дня виникнення таких змін подавати контролюючим органам відомості про зміну таких даних.

Внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб платників регламентовано Податковим кодексом України та Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 «Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків».

Повідомлення фізичними особами контролюючих органів про зміну даних відбувається шляхом подання до контролюючих органів Заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (Форма № 5 ДР) або Заяви про внесення змін до окремого реєстру Державного реєстру фізичних осіб – платників податків щодо фізичних осіб, які обліковуються за серією та/або номером паспорта (Форма № 5 ДРП).

Заява за ф. № 5ДР або Заява за ф. № 5ДРП подається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання – до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.

Іноземці та особи без громадянства подають документи до територіальних органів ДФС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або до ДФС.

Для заповнення Заяви за ф. № 5ДР або Заяви за ф. № 5ДРП використовються дані документа, що посвідчує особу (паспорт), та інших документів, які підтверджують зміни таких даних. При поданні Заяви фізична особа зобов’язана подати відповідному контролюючому органу документи (оригінали після перевірки повертаються) та їх копії.

Подати Заяву за ф. № 5 ДР / Заяву за ф. № 5 ДРП, отримати консультацію щодо заповнення Заяви за ф. № 5 ДР / Заяви за ф. № 5 ДРП  можливо у Центрах обслуговування платників ДПІ, де також  розміщені безкоштовні бланки Заяв.

Додатково інформуємо, що ДФС України запроваджено новий електронний сервіс – подання відомостей для реєстрації фізичної особи / внесення змін до Державного реєстру засобами електронного сервісу «Електронний кабінет платника».

Тобто, подати Заяву за формою № 5ДР можливо засобами електронного сервісу «Електронний кабінет платника» на офіційному веб-порталі ДФС України, з використанням кваліфікованого електронного підпису  (далі — КЕП).

З кінця травня зростуть санкції за не розмитнені автівки на єврономерах

ДФС нагадує, що до 23 травня 2019 року ще діятимуть лібералізовані норми щодо адміністративної відповідальності для власників автомобілів на єврономерах. Після цієї дати (з 24 травня 2019 року) при перевищенні строку транзиту або тимчасового ввезення транспортного засобу з іноземною реєстрацією більше ніж на 30 діб, громадянам загрожує штраф у розмірі 170 тис. грн. або конфіскація транспортного засобу за рішенням суду.

Довідково: Законом України від 08 листопада 2018 року № 2612-VIIІ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», який набрав чинності з 25 листопада 2019 року, для громадян встановлено нові умови ввезення транспортних засобів.

При цьому передбачено перехідний період 180 діб для тих громадян, які ввезли автомобіль з 1 січня 2015  року до набрання чинності цим законом. Протягом цього часу громадяни мають можливість оформити свої транспортні засоби, які були ввезені на територію України протягом вказаного періоду і перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту.

У разі недотримання строків та умов митних режимів тимчасового ввезення та транзиту та у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності, така особа має сплатити штраф у розмірі від 170 грн до 17 тис. гривень. Така норма діє до 24 травня 2019 року. Після цього періоду починають діяти нові розміри штрафів – від 170 грн до 170 тис. грн та навіть можлива конфіскація транспортного засобу за рішенням суду.

Штрафні санкції передбачені і за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту.

Внесено зміни до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних

ДФС звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №391 внесено зміни допостанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 117 »Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

 Зазначеними змінами, зокрема запропоновано ще одну умову для застосування «відсікаючої» ознаки, а саме: сума ПДВ (крім суми ПДВ, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України), сплаченого у попередньому місяці, повинна бути більше 20 тис. гривень.

Крім цього, відповідно до внесених змін податкові накладні/розрахунки коригування перевіряються відповідно до таких ознак (одночасно виконуються такі умови):

- загальна сума ПДВ (крім суми ПДВ, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/ розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 400 тис. гривень;

- одночасно значення показників D та P, розрахованих у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,05, P < Pм х 1,4.

Також у новій редакції  викладено Додаток 1 «Реєстр податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена» та Порядок №117 доповнено новими додатками: додаток 4 «Рішення про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість»; додаток 5 «Рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість».

Додатково повідомляємо, постанову Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №391 опубліковано у газеті «Урядовий кур’єр» від 11.05.2019  №87.

Як скасувати реєстрацію РРО?

ДФС повідомляє, що суб’єкт господарювання (або його представник) подає до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО заяву про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій  (далі – РРО) за формою № 4-РРО.

Перед скасуванням реєстрації РРО його необхідно розпломбувати в Центрі сервісного обслуговування (далі – ЦСО), з яким суб’єктом господарювання укладено договір про технічне обслуговування та ремонт РРО.

Разом із заявою про скасування реєстрації суб’єкт господарювання надає реєстраційне посвідчення.

 Процедура розпломбування РРО в ЦСО за можливості проводиться і для РРО, щодо яких контролюючим органом прийнято рішення про примусове скасування реєстрації.

 У разі викрадення РРО для скасування його реєстрації суб’єкт господарювання разом із заявою про скасування реєстрації надає копію відповідного документа органу поліції.

У заяві про скасування реєстрації зазначається спосіб отримання довідки про скасування реєстрації РРО за ф. № 6-РРО, наведеною у додатку 6 до Порядку (далі – довідка про скасування реєстрації) (поштою або безпосередньо в контролюючому органі) або її копії (електронною поштою).

Протягом п’яти календарних днів з дня отримання заяви про скасування реєстрації та реєстраційного посвідчення за наявності довідки про опломбування з відміткою про розпломбування РРО, надісланої ЦСО до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО, або у разі прийняття рішення контролюючого органу про скасування реєстрації РРО, проводиться  скасування реєстрації РРО шляхом внесення реєстраційного запису до інформаційної системи ДФС та надання (надсилання) суб’єкту господарювання довідки про скасування реєстрації, що засвідчує скасування реєстрації РРО.

Розрахунок коригування до податкової накладної, складеної без факту здійснення господарської операції

ДФС повідомляє, що у разі помилкового складання податкової накладної без факту здійснення господарської операції та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) платник податку з метою виправлення помилки може скласти розрахунок коригування до неї.

У такому розрахунку коригування:

- у полі «Дата складання» зазначається дата, на яку було виявлено помилку;

- у заголовній частині розрахунку коригування – дані із заголовної частини податкової накладної з індивідуальним податковим номером покупця на якого помилково (без факту здійснення господарських операцій) було складено податкову накладну;

- у розділі Б – зі знаком «–» (виводяться в «0») відповідні показники усіх рядків податкової накладної, що коригується (кількість, обсяг постачання та сума ПДВ).

При цьому у графі 2.1 «код причини» розрахунку коригування зазначається код «103» (повернення товару або авансових платежів).

Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем товарів/послуг, на якого була складена така податкова накладна.

Зміни у порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку

ДФС повідомляє, що 27.04.2019 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 24.04. 2019 у № 363 ,,Про внесення зміни до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”  (далі – постанова №363), якою внесено зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 ,,Про Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями”.

Внесеними змінами встановлено, що починаючи з 1 січня 2019 року частина чистого прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності, визначається у розмірі:

- 90 відсотків для підприємств, обсяг чистого прибутку яких фактично у відповідному звітному періоді становить більше 50 000 тис. гривень

- 50 відсотків – для інших підприємств.

Таким чином, державні унітарні підприємства та їх об’єднання, що здійснюють відрахування частини чистого прибутку (доходу) до державного бюджету зобов’язані до закінчення граничного терміну подання (10 травня 2019 року) надати розрахунки частини чистого прибутку (доходу) за I квартал 2019 року, складені відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.04. 2019  № 363.

Житлово-комунальні підприємства, які застосовують коефіцієнт 0,3 при обчисленні рентної плати за спецводокористування

ДФС повідомляє, що відповідно до п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу України, платниками рентної плати за спеціальне використання води є первинні водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів.

Згідно з п.п. 14.1.59 п. 14.1 ст. 14 ПКУ житлово-комунальні підприємства – суб’єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги (застосовується до розд. IX «Рентна плата» ПКУ).

Житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати за спеціальне використання води коефіцієнт 0,3 -  п. 255.7 ст. 255 ПКУ.

Ліквідаційна декларація з податку на прибуток

ДФС нагадує, що  ліквідація платника податків у розумінні п.97.1 ст.97 ПКУ — це ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Підпунктом 16.1.10 п. 16.1 ст. 16 ПКУ визначено, що платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку про його ліквідацію або реорганізацію протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є, зокрема, повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи — п.п. 67.1.1 п. 67.1 ст. 67 ПКУ.

Пунктом 137.4 ст. 137 ПКУ встановлено що  податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації  - п.п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 ПКУ.

Строки подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств для платників, які використовують базовий звітний період квартал або рік, встановлені п. 49.18 ст. 49 ПКУ.Платник податку на прибуток останню (ліквідаційну) Декларацію повинен подати за звітний період, на який припадає дата ліквідації, у строки, встановлені п. 49.18 ст. 49 ПКУ.

Помилково сплачені суми ЄСВ повертаються у визначеному законодавством порядку

Через зміну рахунків зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до ДФС надходять звернення від платників щодо можливості повернення коштів, які були помилково сплачені на старі рахунки. У зв’язку з цим надаємо роз’яснення, як мають діяти платники у разі виникнення такої ситуації.

У разі помилкової сплати сум ЄСВ на невідповідний рахунок платники мають змогу повернути кошти. Повернення помилково сплачених коштів здійснюється відповідно до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів,затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6. Кошти повертаються у порядку календарної черговості та на підставі заяви платника про таке повернення.

У випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов’язань платника з цього платежу.

Повернення коштів (відповідно до п.5 Порядку) здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов’язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення коштів.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напрямку повернення.

Також звертаємо увагу, що повернення помилково сплачених сум у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 цього Порядку, здійснюється з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Загалом, станом на 14.05.2019 в центральному апараті ДФС  знаходиться 1,6 тис. звернень Головних управлінь ДФС у областях  на загальну суму 7 млн грн (що можуть містити в собі декілька звернень платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) щодо підкріплення небюджетних рахунків за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування» з метою подальшого повернення помилково сплачених коштів платникам.

Поділіться своїми думками

© 2013 Богодухівська міська рада. Всі права захищені.
Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без письмового дозволу заборонено.
Создание сайтов студия Art-Lemon.