internet buy 10k followers on photo instagram
purchasing 100k followers and likes on instagram
buy 5000 instagram followers additional hints
do you know same day online loans in Waco TX
best place to buy check my site real 5000 followers
1000 instagram buy followers on website
instagram Followers review
do you know make a quick online loan with guaranteed approval
buy Windows 10 Key microsoftwarestore Canada Goose jas canada goose outlet https://www.airbrushhenk.nl airbrushhenk.nl canada goose jas canada goose outlet
Переглядiв: 4

Інше

 

Про терміни зберігання первинних документів

Державна фіскальна служба України у листі від 19.09.2016 №20303/6/99-99-15-02- 02-15 (далі – лист ДФС) пові- домила про терміни зберігання первинних документів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, здійснення контролю за платниками податків та зборів, їх права та обов’язки, повноваження і обов’язки посадових осіб контролюючих органів під час проведення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс).

Згідно з абзацом першим п.44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.44.1 ст.44 Кодексу (п.44.1 ст.44 Кодексу).

Відповідно до п.44.3 ст.44 Кодексу платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 ст.44 Кодексу, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Що стосується вимоги надання до контролюючого органу документів, термін зберігання яких перевищує 1095-денний термін, то згідно з п.102.1 ст.102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 ст.102 Кодексу, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст.39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

У випадках, визначених п.102.2 ст.102 Кодексу, грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п.102.1 ст.102 Кодексу.

Лист №20303 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за посиланням:

http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69882.html

 

Вартість товарів при складанні податкової накладної у разі експорту товарів визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют

При експорті товарів датою виникнення податкового зобов’язання з ПДВ, є дата оформлення митної декларації, яка відображає завершення процедури митного оформлення експортної операції, що визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитку особистої номерної печатки, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, а в разі електронного декларування – за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації, після перетворення її у візуальну форму. На дату виникнення податкового зобов’язання платник ПДВ – експортер складає податкову накладну з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, який встановлено Національним банком України у попередній робочий день.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 187.1 ст. 187 ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Відповідно до п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПКУ товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ).

Частиною 1 ст. 248 МКУ визначено, що з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування – з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію, розпочинається митне оформлення.

Згідно з частиною 5 ст. 255 МКУ митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до п. 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Таким чином, з метою визначення згідно з п. 187.1 ст. 187 ПКУ дати виникнення податкового зобов’язання з ПДВ у разі експорту товарів, датою оформлення митної декларації вважається дата завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитку особистої номерної печатки, а в разі електронного декларування – за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації після перетворення її у візуальну форму.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПКУ визначено, що на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Відповідно до п. 9 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2003 року за № 1094/8415 (далі – Положення), офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, зазначених в абзаці другому п. 2 Положення, починає діяти наступного робочого дня після дня встановлення.

Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, установлений на останній робочий день тижня або на передсвятковий день, діє протягом наступних вихідних або святкових днів.

Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, установлений в останній робочий день тижня або в передсвятковий день, починає діяти в перший робочий день наступного тижня чи в перший післясвятковий робочий день.

Довідково: Загальнодоступний інформаційно –  довідковий ресурс ( категорія 101.17).

 

До уваги користувачів електронного цифрового підпису!

Підпунктом 6.6.2 п. 6.6 розд. 6 Регламенту Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (далі – АЦСК ІДД ДФС) визначено, що клієнт зобов’язаний невідкладно звернутися до АЦСК ІДД ДФС за скасуванням посиленого сертифікату, зокрема у разі:

- зміни відомостей, зазначених у посиленому сертифікаті: переведення на іншу посаду або звільнення з роботи підписувача (для посилених сертифікатів, в яких зазначена посада його власника), зміна прізвища підписувача;

- виявлення помилок у реквізитах посиленого сертифіката тощо.

Крім того, відповідно до пп. 3.4.6 п. 3.4 розділу 3 Договору про надання послуг електронного цифрового підпису, затвердженого наказом Інформаційно-довідкового департаменту ДФС від 17.02.2015 №15, замовник (особа, що приєдналась до зазначеного Договору) зобов’язується негайно інформувати виконавця (Інформаційно-довідковий департамент ДФС) про факти виявлення неточностей або зміни даних, зазначених у посилених сертифікатах та/або реєстраційній картці.

Для отримання послуг електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП) суб’єкт господарювання повинен звернутись до підрозділу реєстрації користувачів та надати комплект документів, перелік яких визначено Регламентом АЦСК ІДД ДФС.

Отже, при зміні відомостей, зазначених у посиленому сертифікаті, в т. ч. найменування юридичної особи, платнику необхідно скасувати посилені сертифікати ЕЦП (з попередніми відомостями, зазначеними у посиленому сертифікаті) та сформувати нові посилені сертифікати з актуальними даними клієнта.

 

Які документи підтверджують статус нерезидента — громадянина України у разі ввезення ним транспортного засобу особистого користування ?

Відповідно до пп. 33, 45 ст. 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами і доповненнями (далі — МКУ):

громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України, належать до нерезидентів;

постійне місце проживання — це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Згідно з абзацом першим ст. 2 Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» зі змінами і доповненнями документами, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є:

паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

проїзний документ дитини;

дипломатичний паспорт;

службовий паспорт;

посвідчення особи моряка;

посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в’їзд в Україну).

Підтвердженням постійного місця проживання особи — громадянина України — нерезидента може бути документ (відмітка в паспорті), що підтверджує постійне проживання або тимчасове перебування громадянина України за кордоном (п. 26 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 зі змінами і доповненнями).

Відповідно до п. 2.1 розд. ІІ Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей-громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України від 17.11.2011 № 337, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.12.2011 за № 1458/20196 (далі — Правила), громадяни України, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, приймаються на постійний консульський облік.

Консульський облік полягає в реєстрації в закордонних дипломатичних установах України (далі — ЗДУ) громадянина України, який постійно проживає за кордоном, шляхом внесення даних про громадянина України до облікової картки та електронного реєстру громадян України, які постійно проживають за кордоном, що ведеться в ЗДУ за встановленою формою, проставлені в дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі — паспортний документ), проїзний документ дитини відповідної відмітки (штампу) (п. 1.2 розд. І Правил).

При прийнятті на постійний консульський облік у паспортному документі або проїзному документі дитини проставляються штамп: «Прийнятий на консульський облік в…», дата, підпис консульської посадової особи, мала гербова печатка (п. 2.4 розд. II Правил).

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися уЗагальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 214.03).

 

Розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту здійснюються лише через уповноважені банки

Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» зі змінами та доповненнями (далі — Декрет) у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України — гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.
При цьому, п. 3 постанови Правління Національного банку України від 28 травня 2012 року № 209 «Про врегулювання питань щодо використання гривні в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту» встановлено, що розрахунки в гривні між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту (розрахунки за експорт/імпорт товарів) здійснюються через уповноважені банки без індивідуальних ліцензій Національного банку України з урахуванням вимог Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 року № 118 та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (зі змінами).

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися уЗагальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 114.02).

 

Суб’єкти господарювання при використанні автономних систем опалення є платниками екологічного податку

У разі використання автономних систем опалення, суб’єкти господарювання є платниками екологічного податку за фактичний обсяг забруднюючих речовин, які утворюються і викидаються в атмосферне повітря при згоранні палива(незалежно від наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення).

Платники екологічного податку складають окремо за кожний звітний квартал (не наростаючим підсумком) податкові декларації екологічного податку за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715 (далі – податкова декларація) та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів фіскальної служби за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення.

У разі, якщо платник податку перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то він подає податкову декларацію за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів розташовані на території такого міста, за місцем перебування платника податку на податковому обліку.

Якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина-суб’єкта підприємницької діяльності, то до податкової інспекції, де такий суб‘єкт господарювання перебуває на обліку, подаються копії відповідних податкових декларацій протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Суми екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу, виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку (п.249.3 ст.249 Податкового кодексу України).

Платник екологічного податку, який не має дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, самостійно визначає обсяги викидів та ставки податку.

Більш детально з роз’ясненнями щодо екологічного податку можна ознайомитися на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (категорії 120.03 та 120.05).

 

Дії платників податків у разі перейменуванням населеного пункту або вулиці

Внесення змін до реєстраційних даних платників податків здійснюється відповідно до вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДФС України від 09.12.2011 р. №1588 (далі – Порядок обліку).

Відповідно до п.9.1. розділу ІХ Порядку обліку контролюючі органи проводять внесення змін і доповнень до Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб на підставі:

- інформації органів державної реєстрації;

- інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків;

- документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків;

- інформації суб’єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків;

- рішення суду, що набрало законної сили;

- даних перевірок платників податків.

Відповідно до п.9.2. розділу ІХ Порядку обліку у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цим Порядком обліку, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку,платник податків зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява за формами №1-ОПП, №5-ОПП подається з позначкою «Зміни» або за формою №1-РПП — з позначкою «Перереєстрація, зміни».

Внесення змін, пов’язаних з перейменуванням населеного пункту або вулиці не вважається зміною місцезнаходження платника податків. Ініціатором внесення таких змін є платник податків. Нормативними документами не встановлено терміну внесення таких змін платником податків в його облікові дані.

Платникам податків, якими здійснено державну реєстрацію зміни адреси у зв’язку із перейменуванням населеного пункту або вулиці, та якщо внаслідок таких змін виникли питання, пов’язані з відсутністю назви вулиці у довідниках ДФС України, пропонуємо звернутися до органів ДФС для вжиття заходів щодо термінового виправлення довідників.

 

Поділіться своїми думками

© 2013 Богодухівська міська рада. Всі права захищені.
Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без письмового дозволу заборонено.
Создание сайтов студия Art-Lemon.