buy Windows 10 Key microsoftwarestore nahderkring.nl
Переглядiв: 12

Інше

 

Повідомлення про оприлюднення проекту наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження змін до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків»

На офіційному web-сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) розміщено проект наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження змін до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків».

Наказом Міністерства фінансів України від 2 червня 2015 року №524, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.06.2015 за № 751/27196 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 серпня 2016 року № 723), затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.

Новий Проект наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження змін до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» (далі –Проект) розроблено з метою приведення у відповідність до норм Податкового кодексу України згідно із змінами, внесеними Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».

За висновком Державної регуляторної служби України з урахуванням вимог статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Проект не містить норм регуляторного характеру.

Видання наказу сприятиме правильності застосування чинного законодавства щодо формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.

Зауваження та пропозиції до зазначеного проекту від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань можна надсилати на адресу розробника (Державна фіскальна служба України): поштову – 04655, м. Київ, Львівська площа, 8, та електронну –nmetlashevska@sfs.gov.ua.

 

Розстрочення платежів не звільняє платника від обов’язку сплати податків

.Процедура розстрочення сплати податків платниками — не новизна у податковому законодавстві України та має більш ніж двадцятирічну практику застосування.

Для прикладу, лише протягом 2014-2016 років майже 21 тис. платників скористались розстроченням. При цьому, найбільш активно ця процедура використовувалась підприємствами паливно-енергетичної галузі із значною часткою державного капіталу у статутних фондах.

Тобто, прийняття рішень про розстрочення є одним із повсякденних напрямів роботи органів ДФС всіх рівнів.

На сьогодні, право платників на розстрочення сплати податків чітко визначене положеннями статті 100 Податкового кодексу України.

Крім того, механізм оформлення розстрочень додаткового регламентується  низкою законодавчих актів та нормативних документів.

Так, процедура є доволі простою та прозорою у застосуванні. Достатніми та виключними підставами для отримання платником розстрочення є:

- заява з сумою розстрочення та термінами її дії;

- аналіз фінансового стану платника та обґрунтування загрози виникнення боргу або неплатоспроможності;

- висновок територіального органу ДФС про можливість надання розстрочення, складений на підставі зазначених вище документів.

При цьому, слід усвідомлювати, що розстрочення не звільняє платника від обов’язку сплати податків, а лише є перенесенням терміну їх сплати на більш пізній  під відсотки, встановлені законодавством.

За своєю суттю механізм розстрочення надає платникам можливість не потрапити в боргову залежність, а державі, зі свого боку, — отримати додаткові надходження до бюджету у вигляді відсотків за користування розстроченням.

Наприклад, у 2014 — 2016 роках максимальний розмір відсотків по розстрочці сягав 36 процентів річних, що співвідноситься зі ставками за банківськими кредитами. За цей період бюджети усіх рівнів додатково заробили на розстроченні сплати податків більш ніж 2,2 млрд. гривень.

Переважна більшість наданих розстрочень сплачується своєчасно та в повному обсязі. У випадку, якщо ж з будь-яких причин платник не забезпечив сплату розстрочених сум — виникає податковий борг, а майно такого платника передається у податкову заставу з подальшим застосуванням заходів стягнення, визначених Податковим кодексом України.

 

 Рентна плата за спеціальне використання води: помилки платників у деклараціях

Державною фіскальною службою України здійснено аналіз даних податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води (далі – Плата) (додаток 5 до податкової декларації з рентної плати) за 4-й квартал 2016 року, за результатами якого виявлено наступне.

Окремі платники під час подання до органу ДФС податкової звітності з Плати не дотримувались порядку її заповнення, внаслідок чого звітність була подана з помилками.

Так, деякими платниками не заповнено рядки 8.1 «в межах установленого ліміту» та 8.2 «понад установлений річний ліміт» за наявності відповідних показників у рядках 8.1.1 – 8.1.2 та/або 8.2.1 – 8.2.2, внаслідок чого сумарне значення рядків 8.1 (р.8.1 = р.8.1.1 + р.8.1.2) та 8.2 (р.8.2 = р.8.2.1 + р.8.2.2) не співпадає зі значенням рядку 8 «об’єкт оподаткування з початку року», який дорівнює сумі рядків 8.1 та. 8.2.

Також має місце незаповнення платниками рядка 8, внаслідок чого в окремих випадках значення рядку 8 дорівнює 0 за наявності показників у рядках 8.1 або 8.2.

Виявлені факти застосування платниками неіснуючих коефіцієнтів до ставок Плати та/або неправильний порядок відображення застосованих коефіцієнтів до ставок Плати у рядках поданої звітності.

Згідно з порядком складання податкової звітності з Плати:

- у рядку 10.1 повинен зазначатись коефіцієнт 0,005 до ставок Плати відповідно до п.255.6 ст.255 Податкового кодексу України (далі – ПКУ);

- у рядку 10.2 – коефіцієнт 0,3 до ставок Плати відповідно до п.255.6 ст.255 ПКУ;

- у рядку 10.3 – коефіцієнт 2 до ставок Плати відповідно до п.п.255.11.10 п.255.11 ст.255 ПКУ;

- у рядку 10.4 – коефіцієнт 5 до ставок Плати відповідно до п.п.255.11.13 п.255.11 ст.255 ПКУ.

Однак, окремими платниками Плати у рядку 10.1 податкової звітності задекларовано коефіцієнт 0,3 до ставок Плати (замість рядку 10.2) або коефіцієнт 5 до ставок Плати (замість рядку 10.4).

Крім того, деякими платниками у рядку 10.1 було задекларовано неіснуючі коефіцієнти 100; 46,03; 1,87; 1,13; 0,6; 0,003 до ставок Плати.

У деяких випадках один і той же коефіцієнт до ставок Плати було задекларовано платниками двічі. Так, наприклад, коефіцієнт 0,3 до ставок Плати задекларовано у рядку 10.1 та у рядку 10.2.

З урахуванням зазначеного, звертаємо увагу платників Плати на дотримання ними порядку заповнення податкової звітності з Плати, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №719 «Про затвердження форми Податкової декларації з рентної плати», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за №1051/27496.

 

Особливості розрахунку термінів при застосуванні штрафних санкцій за неподання звітності про контрольовані операції

Законом України від 21.12.2016 №1797-VШ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» з 01.01.2017 внесені зміни, зокрема, до норм статті 120 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), пов’язані із накладенням штрафних санкцій за порушення вимог п.39.4 ст.39 ПКУ стосовно порядку складання та подання звітності для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням.

У зв’язку із внесенням зазначених змін до ПКУ Державна фіскальна служба України у листі від 10.02.2017 №3282/7/99-99-14-01-02-17 «Про застосування штрафних санкцій за порушення вимог п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України» (далі – лист ДФС №3282) повідомила, зокрема, наступне.

Відповідно до додатка 11 (форма повідомлення-рішення «ПС») до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.01.2016 №124/28254, сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), що визначена у цьому податковому повідомленні-рішенні, підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (у разі проведення адміністративного або судового оскарження – протягом десяти календарних днів, що настають за днем узгодження).

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов’язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.п.56.17.5 та п.56.17 ст.56 ПКУ).

Враховуючи зазначене, якщо платник податків (після застосування до нього штрафних санкцій, визначених абзацами першим – четвертим п.120.3 ст.120 ПКУ), продовжує не виконувати свій обов’язок із подання звіту про контрольовані операції (далі – Звіт) / документації з трансфертного ціноутворення (далі – Документація), контролюючий орган повинен застосувати штрафні санкції, визначені абзацами шостим та сьомим п.120.3 ст.120 ПКУ, що розраховуються за кожний календарний день неподання звітності, розпочинаючи з 41-го календарного дня після дня:

- отримання податкового повідомлення-рішення платником – у випадку, якщо платник податків сплатив штраф за неподання податкової звітності (невключення всіх операцій до звіту);

- закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання судовим рішенням законної сили (на користь контролюючого органу) – у випадку, якщо платник податків оскаржував податкове повідомлення-рішення за штрафною санкцією щодо неподання податкової звітності (невключення всіх операцій до звіту).

У разі подання платником податків Звіту / Документації тільки після застосування штрафних санкцій, встановлених абзацом шостим і сьомим п.120.3 ст.120 ПКУ, наявність порушення буде визначатися виходячи з норм п.120.4 ст.120 ПКУ. Період, який буде охоплено штрафними санкціями, передбаченими п.120.4 ст.120 ПКУ, буде визначатись від граничної дати застосування штрафу за неподання Звіту / Документації до дати подання платником податку Звіту.

 

Про зміни у справлянні рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України для стільникового зв’язку

Пунктом 19 розділу І Закону України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», який набрав чинності з 01.01.2017, до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) внесено зміни у частині справляння рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України для стільникового зв’язку (далі – Рентна плата).

З урахуванням зазначеного Державна фіскальна служба України повідомила про наступні нововведення з 01.01.2017 з Рентної плати:

1) встановлено ставку Рентної плати для стільникового радіозв’язку у діапазоні радіочастот 2300 – 2400 та 2500 – 2690 МГц – 3000,00 грн. за 1 МГц;

2) введено градацію діапазону частот стільникового зв’язку;

3) введено понижувальний коефіцієнт 0,75 та підвищувальні коефіцієнти 1,2 та 1,4 до ставок Рентної плати для стільникового радіозв’язку у діапазоні радіочастот залежно від концентрації та фрагментації діапазонів цього типу зв’язку, для оцінки яких застосовуються «об’єкти оподаткування» (ширини смуг, відмінні від визначеної у п.254.3 ст.254 ПКУ), а саме – ширина смуги, що використовується платником у регіоні, а також безперервна ширина смуги, що використовується платником у регіоні та/або Україні;

4) кількість додатків 4 до податкової декларації з Рентної плати, які складають платники Рентної плати, відповідає кількості регіонів, в яких вони мають ліцензії;

5) при заповненні додатків 4 до податкової декларації з Рентної плати кількість рядків для кожної ліцензії, отриманої платником Рентної плати дорівнює 17 (сімнадцять), перший з яких обчислюється з коефіцієнтом «одиниця», а інші рядки – з коефіцієнтами, передбаченими примітками 2 – 8 до п.254.4 ст.254 ПКУ для відповідного «об’єкта оподаткування», визначеного у п.254.3 ст.254 ПКУ, та зазначаються у колонці 6 «коефіцієнт» за величиною, що відповідає величині «коефіцієнт мінус одиниця»;

6) податкові зобов’язання з Рентної плати розраховуються платником Рентної плати за формулою.

 

Хто у 2017 році буде сплачувати транспортний податок?

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, легковий автомобіль буде оподатковуватись транспортним податком, якщо його середньоринкова вартість перевищуватиме 1 мільйон 200 тисяч гривень (мінімальна заробітна плата – 3 200 грн х 375).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (п.п.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПКУ).

Згідно з п.п.267.6.2 1 п.267.6 ст.267 ПКУ податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум транспортного податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку – фізичній особі контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Фізичні особи – платники транспортного податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

а) об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Фізичні особи – нерезиденти у порядку, визначеному цим пунктом, звертаються за проведенням звірки даних до контролюючих органів за місцем реєстрації об’єктів оподаткування (п.п.267.6.10 п.267.6 ст.267 ПКУ).

 

Щодо відповідальності за неподання податкової звітності після застосування штрафних санкцій

Законом України від 21.12.2016 №1797-УШ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон №1797) з 01.01.2017 внесено зміни, зокрема, до пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), якими встановлено відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу граничного строку сплати фінансових санкцій (штрафів).

Таке порушення тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення (абзац сьомий п.120.3 ст.120 ПКУ).

Таким чином, у разі встановлення контролюючим органом фактів неподання платником звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, у тому числі за 2013 – 2015 звітні роки та застосування до 01.01.2017 штрафу (штрафів) згідно із п.120.3 ст.120 ПКУ, після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати такого штрафу, контролюючим органом, починаючи з 01.01.2017, мають застосовуватись штрафні санкції, передбачені абзацом сьомим п.120.3 ст.120 ПКУ.

Водночас звертаємо увагу, що норми ПКУ не містять обмежень щодо подальшого застосування штрафних санкцій відповідно до абзаців шостого та сьомого п.120.3. ст.120 ПКУ у разі триваючого невиконання платником обов’язку з подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення після застосування фінансових санкцій (штрафів) згідно з абзацами 2 – 4 п.120.3 ст.120 ПКУ.

 

Забруднення навколишнього середовища у 2017 році подорожчало

Законом України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» з початку 2017 року на 12% збільшено ставки екологічного податку, які застосовуються платниками податку для визначення податкових зобов’язань, що виникли з 1 січня 2017 року, за:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (стаття 243 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).

- скиди окремих забруднюючих речовин у водні об’єкти (ст.245 ПКУ);

- розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (ст.246 ПКУ);

- утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (ст.247 ПКУ);

- тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (ст.248 ПКУ).

У випадку, якщо платник екологічного податку з початку року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то він повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву довільної форми про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов’язаний подавати податкові декларації відповідно до вимог статті 250 ПКУ.

 

Затверджено новий Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій

Наказом Державної фіскальної служби України (далі – ДФС) від 17.02.2017 №102 (далі – Наказ №102) затверджено оновлений Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій.

Новий Державний реєстр РРО включає 78 реєстраторів розрахункових операцій, які дозволені до первинної реєстрації, у тому числі два спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, та 70 РРО, первинна реєстрація яких заборонена.

Крім того, наведено перелік РРО, виключених з Державного реєстру в 2016 – 2017 роках, експлуатація яких не дозволяється, у кількості 5 апаратів.

Наказом №102 визнано таким, що втратив чинність, наказ ДФС від 14.12.2016 №1019

 

 

Який порядок застосовування коефіцієнту 0,5 до ставок місцевих податків та зборів?

Згідно з пп.. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Враховуючи зазначену вище норму, органи місцевого самоврядування прийняли у 2016 році рішення про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік і визначили ставки податків та зборів.

При цьому Законом України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі – Закон № 1791) змінено у бік зменшення розмір ставок окремих місцевих податків і зборів.

Згідно з вимогами Кодексу ставки податку на нерухоме майно та збору за місця для паркування транспортних засобів встановлюються у відповідних розмірах до мінімальної заробітної плати (пп.. 266.5.1 п. 266 п. 266.5 ст. 266 та пп. 268¹.3.1 п. 268¹.3 ст. 268¹ Кодексу), яка з 01.01.2017 року становить 3200 грн.

З метою зменшення податкового навантаження на суб’єктів господарювання Законом № 1791 визначено, що з 01.01.2017 р. до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону передбачені таким органом місцевого самоврядування ставки податку на нерухоме майно та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Крім того, у 2017 році до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих на виконання Закону № 1791, не застосовуються вимоги пп. 4.1.9 п. 4.1 та п.4.5 ст.4, пп. 12.3.4 п. 12.3, пп. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 Кодексу та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Тобто місцеві ради мають право прийняти рішення про встановлення ставок місцевих податків та зборів на 2017 рік у 2017 р.

Таким чином, у 2017 році ставки податку на нерухоме майно та збору за місця для паркування транспортних засобів, визначені рішеннями місцевих рад, прийнятими у 2016 році, застосовуються з коефіцієнтом 0,5. За умови прийняття у 2017 році місцевою радою нового рішення про встановлення зазначених податків на 2017 рік коефіцієнт 0,5 не застосовуєтся

 

Зміни у справлянні рентної плати за користування радіочастотним ресурсом для стільникового зв’язку

Пунктом 19 розділу І Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, до Податкового кодексу України в частині справляння рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України для стільникового зв’язку (далі – Рентна плата) внесено такі зміни:

1) встановлено ставку Рентної плати для стільникового радіозв’язку у діапазоні радіочастот 2300-2400 та 2500-2690 МГц 3000,00 грн за 1 МГц;

2) введено градацію діапазону частот стільникового зв’язку;

3) введено понижувальний коефіцієнт 0,75 та підвищувальні коефіцієнти 1,2 та 1,4 до ставок Рентної плати для стільникового радіозв’язку у діапазоні радіочастот залежно від концентрації та фрагментації діапазонів цього типу зв’язку, для оцінки яких застосовуються «об’єкти оподаткування» (ширини смуг, відмінні від визначеної у п. 254.3 ст. 254 Кодексу), а саме — ширина смуги, що використовується платником у регіоні, а також безперервна ширина смуги, що використовується платником у регіоні та/або Україні;

4) кількість додатків 4 до податкової декларації з Рентної плати, які складають платники Рентної плати, відповідає кількості регіонів, в яких вони мають ліцензії;

5) при заповненні додатків 4 до податкової декларації з Рентної плати кількість рядків для кожної ліцензії, отриманої платником Рентної плати дорівнює 17 (сімнадцять), перший з яких обчислюється з коефіцієнтом «одиниця», а інші рядки – з коефіцієнтами, передбаченими примітками 2-8 до п. 254.4 ст. 254 для відповідного «об’єкта оподаткування», визначеного у п. 254.3 ст. 254 та зазначаються у колонці 6 «коефіцієнт» за величиною, що відповідає величині «коефіцієнт мінус одиниця»;

6) податкові зобов’язання з Рентної плати розраховуються платником Рентної плати за формулою, наведеною у листі ДФС України від 27.02.2017 № 4865/7/99-99-12-03-04-17.

Модельний приклад заповнення додатка 4 до податкової декларації з Рентної плати наведено у додатках у додатках 1-3 до цього листа.

 

Як оподатковується продаж двох або більше об’єктів рухомого майна

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб операцій з продажу або обміну фізичними особами об’єктів рухомого майна визначено статтею 173 Податкового кодексу України (далі – Кодекс). Згідно з абзацом першим пункту 173.2 статті 173 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, як вийняток із положень пункту 173.1 статті 173 Кодексу, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Кодексу, а саме 5 відсотків (абзац другий пункту 173.1 статті 173 Кодексу).

Відповідно до 173.3 статті 173 Кодексу, у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов’язана виконати всі визначені розділом IV Кодексу функції податкового агента.

З урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві, податковий агент утримує податок за ставками, визначеними Кодексом.

У разі якщо об’єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи-підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна.

Договір купівлі-продажу (обміну, міни) об’єктів рухомого майна посвідчується нотаріусом за наявності документа про оцінку майна та документа про сплату до бюджету продавцем податку. Платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи.

Таким чином, у розумінні встановлених норм Кодексу вбачається, що у разі продажу у звітному році одного легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда дохід не оподатковується.

Разом з тим абзацом другим пункту 173.2 статті 173 Кодексу передбачено, що при реалізації протягом року двох і більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда дохід підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків.

Крім того, відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено військовий збір. Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, визначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу за ставкою 1,5 відсотків від об’єкта оподаткування.

Отже, оскільки згідно з Кодексом податковий агент утримує податок з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, яка зазначаються платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві, продаж у звітному році одного легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда не оподатковується, а дохід, отриманий платником податку від продажу наступних об’єктів такого рухомого майна оподатковується податком та військовим збором за встановленими Кодексом ставками.

 

Про критерії відбору платників для проведення планових документальних перевірок

Нагадаємо, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України).

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Від величини ризику залежить періодичність планового контролю: що меншими будуть ризики платників, то рідшими будуть візити податківців.

Завдяки використанню ризикоорієнтованої системи до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються винятково ті платники, які мають ризик щодо несплати податків та зборів.

Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 р. № 524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» (далі – Порядок). Цим Порядком визначено критерії ризиків від провадження діяльності платників податків, які поділено за ступенями значущості (високий, середній, незначний). Тому суб’єкти господарювання мають змогу самостійно оцінювати ризиковість власної діяльності та ймовірність потрапляння до об’єктів планового податкового контролю.

Зокрема, для платників податків — юридичних осіб визначено 44 критерії ризику несплати податків, у тому числі 18 — високого ступеня ризику, 19 — середнього та 7 — незначного. Для банківських установ — 14, небанківських установ — 15, постійних представництв та представництв нерезидентів — 13, суб’єктів господарювання — учасників ЗЕД — 7, самозайнятих осіб — 22, платників податків — юридичних осіб з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та ЄСВ — 21.

Більшість ризиків визначається автоматизованою ризикоорієнтованою системою на підставі даних податкової та фінансової звітності платників податків, а також даних щодо ЗЕД. Також до ризику належить інформація правоохоронних органів, підрозділів податкової міліції та інша інформація про діяльність платників податків. При цьому один суб’єкт господарювання може одночасно мати ризики різних ступенів.

Слід зауважити, що використання зазначених критеріїв дає змогу задіяти механізм першочергового реагування на ті підприємства, щодо яких існує велика вірогідність недоплати або приховування об’єкта оподаткування, а також сприяє зменшенню кількості суб’єктів господарювання, що перевіряються.

Система ризиків неодноразово вдосконалювалася з метою підвищення точності відбору до контролю найбільш ризикових суб’єктів господарювання.

З 01.01.2017 р. змінами, внесеними Законом України від 21.12.2016 р. № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» до п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу, передбачено, що план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому проводитимуться такі документальні планові перевірки.

На даний час щоквартальні плани-графіки (з переліками підприємств, даними про початок перевірки та період, який охоплюється контролем) залишаються закритими.

Таким чином, формування та оприлюднення річного плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків буде здійснено вже у поточному році на 2018 рік.

 

Довідку про отримані доходи фізичні особи можуть отримати не відвідуючи податкову

В рамках кампанії декларування доходів громадян та електронного декларування доходів державних службовців громадяни можуть скористатися сервісом «Електронний кабінет платника» та отримати відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків в електронному вигляді та отримати відомості про доходи в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП).

Безкоштовно отримати ЕЦП можна в акредитованому центрі сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (АЦСК ІДД).

Ознайомитись з Порядком отримання відомостей про доходи (про суми виплачених доходів та утриманих податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків) засобами «Електронного кабінету платника» можна на офіційному веб-порталі ДФС.

Крім того, для зручності користувачів даного сервісу Головне управління ДФС у Запорізькій області підготовило роз’яснювально-презентаційний матеріал «Як фізична особа може отримати довідку про доходи в Електронному кабінеті платника», а також алгоритм отримання електронного цифрового підпису в Акредитованих центрах сертифікації ключів.

 

 

Єдиний податок

Інші доходи, отримані фізичними особами – «єдинниками», необхідно задекларувати

Деклараційна кампанія – 2017 триває.

Фізичні особи – підприємці, які протягом 2016 року отримали дохід від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування та інші доходи з джерел їх походження з України та/або іноземні доходи як громадяни (наприклад, дохід від надання майна у лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм); інвестиційний прибуток; дохід від успадкованого чи отриманого у дарунок майна і т.д.), повинні задекларувати такі доходи у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація).

При цьому у рядку 8 «Категорія платника» Декларації зазначеним фізичним особам необхідно проставити позначку «Х» у клітинці «громадянин».

Граничний термін подання Декларації для таких осіб – 3 травня 2017 року, а термін сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору – до 1 серпня року, що настає за звітним, тобто останній день сплати за наслідками 2016 року – 31 липня 2017 року.

Звертаємо увагу, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20 статті 49 Податкового кодексу України).

Перенесення останнього дня сплати податкового зобов’язання, якщо останній день сплати припадає на вихідний або святковий день, чинним законодавством не передбачено.

 

Чи зобов’язані суб’єкти господарювання – платники єдиного податку, не зареєстровані як платники ПДВ, сплачувати ПДВ та реєструватися платниками ПДВ при ввезенні (імпорті) товарів на митну територію України?

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно з п.181.2 ст.181 ПКУ, якщо особи, не зареєстровані як платники ПДВ, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

Тобто, суб’єкти господарювання – платники єдиного податку, не зареєстровані як платники ПДВ, повинні сплачувати податок на додану вартість при ввезенні (імпорті) товарів на митну територію України під час митного оформлення таких товарів без реєстрації як платники такого податку.

 

Подання декларації платниками єдиного податку – фізичними особами

Відповідно до пп.49.18.3 Податкового кодексу України податкова декларація фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку першої та другої груп подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто 1 березня.

Звітувати за минулий рік потрібно за діючою формою декларації у редакції наказу Міністерства фінансів України від 19.06.2015р.  № 578. Для заповнення звітності та ведення обліку платники — фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування,  використовують книгу обліку доходів та порядок її ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579. У декларації єдинники відображають суми авансових внесків з єдиного податку і оподатковуваних доходів. Суми доходу у звітній формі вказуються у гривнях із копійками. У всіх рядках, які не заповнюються, проставляються прочерки.

Нагадаємо, що подати декларацію можна на паперових носіях, надіслати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення (не пізніше як за 5 днів до граничного строку подання)  або за бажанням надіслати засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного цифрового підпису, але не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

з 1 січня 2017 року у зв’язку із змінами в законодавстві та із збільшенням мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму збільшилася місячна ставка для сплати єдиного податку. Зокрема, для платників 1-ї групи вона встановлюється органами місцевого самоврядування  у межах до 160 грн., а для 2-ї групи – до  680 грн. Сплачується єдиний податок щомісяця  у вигляді авансових внесків не пізніше 20 числа поточного місяця.

Щодо  єдиного внеску,  то розмір його для спрощенців другої групи становить 704 грн. (3200х22%), а для платників першої групи  складає 0,5 мінімального страхового внеску, тобто 352 грн. Сплата ж провадиться поквартально, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за  який сплачується єдиний внесок.

Фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може обрати спрощену систему оподаткування у межах такої діяльності

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076), ст. 1 якого визначено що, адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 5076).

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) незалежна професійна діяльність – це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 291.3 ст. 291 ПКУ визначено, що обрати спрощену систему оподаткування може юридична особа чи фізична особа – підприємець.

Виходячи з викладеного фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності та обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

При цьому чинним законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, бути підприємцем та здійснювати іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» із змінами і доповненнями нотаріус не може займатись підприємницькою, адвокатською діяльністю.

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися уЗагальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 107.03

 

Юридичні особи – спрощенці третьої групи подають податкову декларацію платника єдиного податку щоквартально

Згідно з абзацом першим п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (абзац другий п. 294.1 ст. 294 ПКУ).

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 статті 296 ПКУ (п. 296.7 ст. 296 ПКУ).

У податковій декларації юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи відображають обсяг доходу, що оподаткований за відповідною ставкою (п.п. 296.5.4 п. 296.5 ст. 296 ПКУ).

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (п. 292.14 ст. 292 ПКУ).

У разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу у розмірі 5 млн. грн., суб’єкт господарювання зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення (п.п. 3 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).

Тобто щоквартальне відображення факту неперевищення встановленого обсягу доходу у податковій декларації є показником, який підлягає декларуванню суб’єктом господарювання як платником єдиного податку.

Таким чином, юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи, у яких протягом звітного періоду відсутні доходи, що підлягають оподаткуванню єдиним податком, але у попередніх звітних періодах цього ж року було отримано та задекларовано дохід, то за поточний звітний період відповідно до п. 296.7 ст. 296 ПКУ платники мають знову задекларувати отриманий ними раніше дохід (без сплати єдиного податку).

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися уЗагальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 108.01.05).

 

Перехід на спрощену систему оподаткування

Відповідно до підпункту 298.1.4 Податкового кодексу України суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше, ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Тобто останній день подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування з другого кварталу 2017 року та розрахунку доходу за попередній календарний рік – 16 березня 2017 року.

 

 

Поділіться своїми думками

© 2013 Богодухівська міська рада. Всі права захищені.
Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без письмового дозволу заборонено.
Создание сайтов студия Art-Lemon.