Боєртаун (англ. Boyertown) — місто у штаті Пенсильванія, США.

Переглядiв: 832

Боєртаун (англ. Boyertown) — місто у штаті Пенсильванія, США.

Є містом-побратимом Богодухова Харківської області України.

Населення у 2005 році становило 3 946 осіб.

Історія

На початку 1700-х німецькі, швейцарські та французькі Гугеноти почали освоювати місцевість Боєртауна (сімь миль на північ від теперішнього Поттстауна). Спонуковані багатими родовищами залізної руди, рясними лісами та достатком води, бл. 1717 р. колоністи почали освоювати металеву промисловість. До 1750 р. ці доменні печі і кузні утворили жваву мережу по всій території Боєртауна. Збільшувалось населення і будувались нові дороги і заводи. Таверни надавали ночівлю туристам і мандрівникам і були оперативно розташовані обіч головних колоніальних шляхів. Більшість цих таверн залишаються відмінною рисою провінційних ресторанів і заїжджих дворів.

Коли закінчились перші металообробні процеси, земля була придбана місцевими фермерами. У 1760-х роках брати Меннонайт з містечка Баллі купили по 250 акрів землі у власників печі Долини Колбрук. Фактично, вони придбали більшу частину теперішнього Боєртауна.

У 1801 році чоловік на ім’я Генрі Боєр придбав велику таверну, що розташована на перехресті Філадельфійської дороги та Рідінґ авеню. Його брат Деніел придбав маєток навскіс від таверни і збудував крамницю. У 1814 році була заснована Німецька Лютеранська Церква і невдовзі перехрестя стало відомим як «Боєрз».

Між 1865 і 1900 роками широке видобування залізної руди і поява залізниці у поєднанні здійснили найбільш істотні і тривкі зміни в Боєртауні. Винахід нового насосного обладнання принесло до Боєртауна нову хвилю пожвавлення гірничої діяльності. Залізниця була засобом транспортування залізної руди. Вона стимулювала зростання маленьких фабрик, які вели серійне виробництво товарів, що їх можна було б збувати далеко від Боєртауна. Збільшення населення, що супроводжувало ці процеси, викликало бум будування житлових та комерційних будівель у Вікторіанському стилі. Багато з цих будівель збереглися, додаючи Боєртауну особливої чарівливості.

Сільське господарство все ще відігравало значну роль в економіці міста, і до початку ХХ століття краєвидом району були просторі садки, які вражали своїм цвітінням весною, а восени — рясними соковитими плодами. У той же час, у 1900-х роках Боєртаун мав декілька шкіл, церков, пожежних загонів, власне водопостачання і був газифікований. Тоді, як і тепер, він пропонував найкраще від природи і від цивілізації. Ці два світи існували і існують окремо і по-різному, але не ізольовано.

Боєртаун і досі уособлює основну філософію пращурів — перших поселенців, що полягає у прагненні до волі, гордості своєю роботою, готовності допомогти іншим і бажанні працювати разом, щоб створити щасливе суспільство. Всі ці принципи, ідеї, цілі були вироблені минулим Боєртауна, щоб ґарантувати майбутнє міста.

«БОГОДУХІВ — БОЙЄРТАУН. Дружба, не обмежена у часі.»

З історичної точки зору наш побратим Бойєртаун молодший від Богодухова, але має свою не менш цікаву історію. Він входить до складу штату Пенсільванія, розташованого на північному сході США. Через штат пролягають гірські хребти і широкі долини. Ліси і повноводні річки додають природі цього краю чарівності і неповторності.

Пенсільванія – один з найбільш розвинених в економічному відношенні штатів. Тут добувають вугілля, газ і залізну руду, виплавляють чавун. Відома Пенсильванія виробництвом чорних і кольорових металів, металообробною галуззю і машинобудуванням. Високого рівня розвитку досягло і сільське господарство, зокрема м’ясо-молочна галузь.

Цікава й історія цього благодатного краю. В першій половині XVII століття тут точилася боротьба між англійцями, голландцями і шведами. Перемогли англійці, які заснували першу в цих місцях колонію. Під час війни за незалежність в Північній Америці в Пенсильванії, в м.Філадельфія, в 1776 році була проголошена незалежність США. Пенсильванія була в числі перших 13 штатів, утворених США.

Під час громадянської війни 1861-65 років на території Пенсильванії в 1863 році відбулася битва біля міста Геттисберг, під час якої війська рабовласників Півдня були розбиті. Після громадянської війни промисловий розвиток Пенсильванії різко пішов вгору.

Давно помічено, що міцна дружба розпочинається не з підписання угоди про співдружність і культурний обмін, а з дружніх стосунків окремих мешканців обох громад, з родових коренів у спільній землі, із взаємних симпатій.

У Бойєртауні проживають вихідці з Богодухівщини. Ми сподіваємось, що прийде час і до Богодухова приїздитимуть жити і працювати бойєртаунці, як колись залишилися на постійне місце проживання наші співгромадяни. Адже дружба двох міст-побратимів, якій у 2007 році виповнюється 20 років, НЕ ОБМЕЖЕНА У ЧАСІ. Про це скріплено офіційною угодою в серпні 1990 року. Там, зокрема, є й такий пункт: «З метою встановлення і зміцнення дружби і взаєморозуміння між жителями м.Бойєртаун і м.Богодухів наші міста зобов’язані підтримувати поріднені і доброзичливі стосунки між собою.

«Ця угода не обмежена у часі…»

У 1987 році до Богодухова вперше приїхали американські гості – подружжя вчителів Ірвін та Дженіфер Холлінгсед. Тоді вони перебували у складі радянсько-американського Маршу миру, який проходив через України. І хоча гостювали вони тут лише добу, але враження від спілкування і в гостей, і в господарів міста залишились найприємніші.

Під час візиту Ірвін та Дженіфер побували на Богодухівській харчосмаковій фабриці. Американських гостей приймали від щирого серця, пригощали за щедрим столом, на дорогу дали вівсяне печиво власного виробництва, яке шановні гості високо оцінили, ще й привезли на батьківщину. До Богодухова надійшов лист-подяка: «Ми розділили печиво з членами Комітету дружби Бойєртаун-Богодухів, воно всім сподобалося. Як бачите, ваша солодка продукція успішно перелетіла через океан».

У 1989 році на запрошення американських друзів делегація на чолі з головою міськвиконкому Олександром Просяником побувала в Бойєртауні.

Із вражень богодухівців від першого візиту:

«Нас вразило те, що молоді люди, предки яких емігрували до Америки ще до революції та після Другої світової війни, свято шанують мову своїх батьків, дідів, добре володіють нею самі і вчать дітей. До речі, Люба Ковальська раз на тиждень возила своїх синів у Філадельфію на уроки української мови (а це за 100 кілометрів від дому)».

«Вразили нас і чистота та благоустрій міста, висока культура домашнього побуту. Комунальна служба прибирає місто лише двічі на рік: весною після танення снігу та восени від листя, а постійно підтримують чистоту самі жителі».

«У місті зберігають спокій всього шість поліцейських, причому здебільшого на транспорті (а він там лише приватний). Особливо вражає культура спілкування між людьми, повага молодших до старших. Люди голосно не розмовляють, і всі усміхнені. У магазинах привітні продавці, немає контролерів».

Слід зауважити, що кількість населення і в Бойєртауні, і в Богодухові коливається в межах 20 000. Тож дані про те, що в Бойєртауні всього 6 поліцейських, і мер міста працює на громадських засадах, не отримуючи за свою посаду жодного цента, як на пересічного мешканця Богодухова – це щось фантастичне.

І ще один відгук про сільське господарство, про що в Богодухові можуть поки що тільки мріяти:

«Багато вражень викликало у нас відвідання одного фермера, який сам доглядає 500 свиней, майже 200 голів бичків і має 200 акрів землі (80 гектарів). Його дружина – вчителька, а тому допомагає лише зрідка. Всі роботи по догляду за худобою – механізовані. Свиней годує сумішшю кукурудзи, сої та однорічних трав, додаючи мінеральні добавки. Господар має комп’ютер, набір різної сільськогосподарської техніки, спеціальний автомобіль для перевезення худоби. На чотири фермерські господарства працює один економіст».

Зі свого боку американці зацікавились досвідом виховання дітей у дошкільних закладах Богодухова. Раніше у них таке не практикувалося.

Ми свідомі того, що нам багато треба вчитися у цивілізованих і демократичних держав, нам ще довго треба рости до рівня життя заможних європейців та американців, але ми вже, як суверенна держава, ввійшли до світової спільноти, ми вчимося жити по-новому, ми вчимося говорити дітям правду про нашу історію, про наші здобутки і наші поразки. Ми плекаємо цих маленьких громадян України, бо їм належить підняти престиж нашої держави до того рівня, на який вона заслуговує.

З Бойєртауна до Богодухова вже не раз надходила реальна гуманітарна допомога: одяг, взуття, насіння овочевих культур та квітів, канцтовари, посібники для вчителів англійської мови, окуляри та оправи, медичне обладнання. В Богодухівській гімназії № 1 є бібліотека художньої, наукової та енциклопедичної літератури англійською мовою. За океаном лікувалась маленька богодухівчанка Тетяна Книш, а відкриття районної лікарні у 2005 році відбулося завдяки щедрому внеску американських побратимів (350 тисяч доларів). Меморіальна дошка свідчить, що акт доброчинності ніколи не буде забутий вдячними богодухівцями.

2005 рік. Новий візит богодухівських посадовців до міста-побратима: мера міста Євгена Чуйка і голови адміністрації Богодухівського району Петра Гуріна. Офіційне запрошення передали гості Богодухова – вчителі Пем Ферраро та Лінда Вейнбергер. Американських вчителів гостинно приймали в нашому місті.

До Бойєртауна богодухівський мер і голова райдержадміністрації повезли прапор Богодухова і пам’ятні сувеніри. На світлині: момент передачі прапора мерові Бойєртауна Маріанні Дірі та керуючій Радою Патрісії Спайде.

Американці, окрім того, що гостинні і доброзичливі, щоразу детально планують програму перебування богодухівської делегації, погоджують її на різних етапах підготовкию до наших візитів, як і до всього в житті, ставляться відповідально, а тому кожен день перебування на американській землі проходить цікаво і насичено. Це і зустрічі в школах, на підприємствах, у фермерських господарствах, у громадських організаціях і просто в родинах бойєртаунців. І кожного разу – величезна кількість вражень, які важко передати звичайними словами. Більше хіба що можуть розповісти численні світлини, на яких гарні і усміхнені обличчя наших заокеанських друзів. А про візит українців писали американські газети, їх показували по телебаченню.

Ми в далекій Україні теж радіємо кожному успіхові і кожній перемозі українців, адже це додає слави нашій державі. Особлива гордість – це ті українці, котрі народившись за межами України, продовжують любити землю своїх пращурів. Такою представницею нової генерації є Лада Пастушак. Вона не лише успішна студентка, музично обдарована дівчина, а й добре знає українську мову, від своєї бабусі записала українською і англійською мовами історію своєї родини на тлі загальноукраїнської історії. Вона має своє власне кредо: «Треба бути україномовним, знати свою культуру, своє коріння. Це може бути здобутком і в особистому житті».

З грою на бандурі Лада виступала і в Посольстві України України у Вашингтоні, за що отримала гарний лист подяки від Посла Михайла Резника, де, зокрема, є такі рядки: «Про сам інструмент – бандуру, на якій Ви так чудово граєте, — це інструмент вияву душі українського народу».

А хліб, яким Лада Пастушак зустрічала Президента України, був випечений бабусею Лади – Ніною Крамаренко. Ще один яскравий символ єдності поколінь, єдності українців, розвіяних по всьому світу, і ще один знак, що Україна рухається у правильному напрямку. А поки що два міста – як два серця однієї великої дружби, намагаються битися в одному ритмі і в тісному єднанні не на роки, а на віки. Бо дружба між містами-побратимами, скріплена угодою майже два десятиліття тому, не обмежена у часі.

З ВІЗИТАМИ ДУЖБИ І ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ

1987 – Марш миру. Ірвін та Дженіфер Холлінсхед в Богодухові.

1988 – візит богодухівської делегації до Бойєртауна: голова міської ради О.М.Просяник, Н.Д.Шуба, К.В.Ярошенко.

1989 – візит американських друзів до Богодухова: доктор Фейгар з донькою, подружжя Біл і Руф Граб, Люба Ковальська.

1990 – приватний візит родини Лімзаєвих до Бойєртауна.

1991 – візит І.В.Коваленка та А.В.Сергєєва до міста-побратима.

1991 – двомісячне перебування в Бойєртауні вчителів англійської мови Т.С.Соложенець та В.В.Попової.

1992 – делегація американських вчителів: Дана Джонгерсен, Бренда Бартолом’ю, Алін Кріст.

1993 – візит богодухівських школярів до Бойєртауна: Інна та Юля Лімзаєви, Віталій Пугач, Володимир Маслак, Артем Сергєєв, Наталя Закопайло у супроводі лікаря В.П.Маслова та О.О.Поди.

1994 – приїзд до Богодухова 8 школярів з Бойєртауна під керівництвом Алін і Чарльза Батс, Дани і Джона Джоргенсен.

1994 – візит до міста-побратима вчительки Богодухівського колегіуму № 2 А.В.Волокітіної.

1995 – стажування в Бойєртауні студентів факультету іноземних мов: сестри Лімзаєви, Світлана Соложенець.

1996 – візит В.І.Пугача до Бойєртауна (нині – голова комітету дружби Богодухів – Бойєртаун).

1996 – візит богодухівських лікарів В.М.Мостового та О.О.Білозора до Бойєртауна.

1997 – американські лікарі-оптометристи Джим Трібет і Девід Рул, брати Деніел та Брайєн Дріз на богодухівській землі.

1997 – візит богодухівського фермера І.Ф.Яська та В.І.Пугача до Бойєртауна.

1998 – американський фермер Боб Борнеман та Марійка Циган у Богодухові.

2000 – родини з Богодухова Маслак і Закопайло в Бойєртауні.

2001 – поїздка до США на літні дитячі навчально-олімпійські ігри богодухівських учнів Анни Колісник та Євгена Коноваленка.

2002 – візит до Богодухова родини Джо і Проспера Ген-Шелі.

2003 – приватний візит до Богодухова родини Джоргенсен і Чака Кларка.

2003 – двохмісячний візит до Бойєртауна вчителів англійської мови В.В.Церковної та О.В.Наконечної.

2004 – візит американських вчителів до Богодухова Памели Ферраро та Лінди Вайнерберг.

2005 – візит богодухівських посадовців до міста-побратима: голови міськради Євгена Чуйка та голови райдержадміністрації Петра Гуріна.

2006 – приватний візит Чака Кларка.

2007 – приїзд до Богодухова 4 школярів на чолі голови Комітету Бойєртаун-Богодухів Лізи Дріз та лікаря-оптометриста Джима Трібета.

2007 – приватний приїзд до Богодухова Люби Ковальської та її студентської подруги Барбари.

2008 – поїздка до Бойєртауна 4 школярів: Дулембової Валерії, Батрак Марини, Тарзіяна Руслана, Церковної Валерії на чолі з Маслак Андрієм та Пугач Яною.

2009 — приватний приїзд до Богодухова лікаря-оптометриста Джима Трібета та Кетрін.